Чуєш
Чуєш, вітер реве?
З заходу звістку несе.
Звістку криваву страшну
Загибель твою і мою, брате.
Шепотом стала юрба гомоніти,
Сунуть тевтони пів світу скорити.
Суне навала в мечах та хрестах,
Смерть або рабство несе нам вона.
Коршуни зграями марять в польоті
Чують запах мертвої плоті.
Що розтелилась в далеких степах,
Брязкіт металу і їх очі горять.
І все, що було, ніхто не скаже
Не зрозуміють ті уми,
Що віск душі поволі тане -
З теплом вечірньої свічи.
За крики тих, хто згнив в неволі,
Хто проти супостата встав.
Народ слов’ян зійнявсь до бою,
Серпи на зброю розміняв.
Села і міста брали в облоги,
Чорні пантери, на головах роги.
Хрест на грудях у всіх майорить
Ви не від бога, вам в пеклі горіть!
Стольний град, брали останнім.
Новгород-надія остання.
Віче збирає дружини малі,
Шлях перетнули невські полки.
І вся та злість, благая вість,
Зійшла з небес, відкрила лиць.
В те мариво, в ту пелину
Св’ятая діва на яву.
А сонця промінь виглядав,
І страх на серці розганяв.
Сльозу пустила діва цю,
На чорну днину, рокову.
І грянув клич - "полки у січ".
Тривала битва цілу ніч.
Багряна кров топила сніг,
Не витримав і тріснув лід.
Кричали кнехти та вода,
Холодна, чорна, льодяна.
Пощади вам тепер нема,
Топила гадів, як могла.
Похожие новости.
Heartbreaker
Well anyway it's a long story. She's been waiting for so long Still got the songs in her mind and the autograph on the photograph She's got a past full of secrets She's got
Проти Ноч
Раз, два, три, Досить думати - час проти нас. Раз, два, три, Може зараз це останній раз. Крок вперед, набери повітря І почуй голос підхоплений вітром ти. Ти дивись перед нами дорога І не бійся йти,
Роковая Любовь
Жизнь я рисовал с линейкою прямой. Я разрубал узлы и не терял покой. Унизиться боясь, я женщин унижал. И знал я, что так надо и не переживал. Но звери дикие мне в душу ворвались. И
Miss Me
For all the times, another sacrifice, When we make for keep this relationship together! You just do me that! I know you for those walk Love is still in our heart I know you'll gonna
Огни
(Муз. А. Шаганов, сл. В. Матецкий) 1.Отчего не позвонишь мне, отчего? Вечер грустен, и не жду я ничего. По влюблённому по городу иду, Разговорчики опять с собой веду. Разговорчики, вопросики опять. Как тебя понять, ну, как
