Чуєш

Чуєш, вітер реве?
З заходу звістку несе.
Звістку криваву страшну
Загибель твою і мою, брате.

Шепотом стала юрба гомоніти,
Сунуть тевтони пів світу скорити.
Суне навала в мечах та хрестах,
Смерть або рабство несе нам вона.

Коршуни зграями марять в польоті
Чують запах мертвої плоті.
Що розтелилась в далеких степах,
Брязкіт металу і їх очі горять.

І все, що було, ніхто не скаже
Не зрозуміють ті уми,
Що віск душі поволі тане -
З теплом вечірньої свічи.

За крики тих, хто згнив в неволі,
Хто проти супостата встав.
Народ слов’ян зійнявсь до бою,
Серпи на зброю розміняв.

Села і міста брали в облоги,
Чорні пантери, на головах роги.
Хрест на грудях у всіх майорить
Ви не від бога, вам в пеклі горіть!

Стольний град, брали останнім.
Новгород-надія остання.
Віче збирає дружини малі,
Шлях перетнули невські полки.

І вся та злість, благая вість,
Зійшла з небес, відкрила лиць.
В те мариво, в ту пелину
Св’ятая діва на яву.

А сонця промінь виглядав,
І страх на серці розганяв.
Сльозу пустила діва цю,
На чорну днину, рокову.

І грянув клич - "полки у січ".
Тривала битва цілу ніч.
Багряна кров топила сніг,
Не витримав і тріснув лід.

Кричали кнехти та вода,
Холодна, чорна, льодяна.
Пощади вам тепер нема,
Топила гадів, як могла.

Похожие новости.

Oni

Sa takie miejsca, kt?rych lepiej jest si? ba? S? takie twarze, kt?rych widok sprawia b?l Przez grube mury s?ycha? w nocy dziecka p?acz Naciagasz koc, zamykasz oczy, wolisz spa? Czy naprawd? nie wiesz, ?e Mo?e

А Метель Метет Белая

Автор слов: Андрей Данилко Композитор: Андрей Данилко Кружит зима и гуляет мороз В этот мороз зацелует до слез Нас с тобой, ой Я совру, что меня дома ждут Ты попросишь на пару минут Остаться с

Курочка

1. Много я повидал, и любил, и терял на пути, Но вот встретил тебя, и от такого огня не уйти. Мне не двадцать, и что ж. Лишь бы жизнь не дала трещину, Пьяный я

Люби

Світиться Дніпро на Україні, Сина приведи колись до нього. Змалечку нап’ються очі сині Неба молодого-молодого. Приспів: Люби, люби, люби Сонця радісні пісні! День, високий день Обіймає нас. Серце квітне навесні. Здрастуй, сонця час! Сонця час! Хто навчає сокола літати? Як він в небі

Victoria

Я была за камерой, на съёмках, Когда Бог наш мир сотворял. "Всё в нём будет правильно" - С улыбкой безмятежной он повторял. Но мы навсегда детьми не остаёмся, По целям бьём и сами в стены