Чуєш
Чуєш, вітер реве?
З заходу звістку несе.
Звістку криваву страшну
Загибель твою і мою, брате.
Шепотом стала юрба гомоніти,
Сунуть тевтони пів світу скорити.
Суне навала в мечах та хрестах,
Смерть або рабство несе нам вона.
Коршуни зграями марять в польоті
Чують запах мертвої плоті.
Що розтелилась в далеких степах,
Брязкіт металу і їх очі горять.
І все, що було, ніхто не скаже
Не зрозуміють ті уми,
Що віск душі поволі тане -
З теплом вечірньої свічи.
За крики тих, хто згнив в неволі,
Хто проти супостата встав.
Народ слов’ян зійнявсь до бою,
Серпи на зброю розміняв.
Села і міста брали в облоги,
Чорні пантери, на головах роги.
Хрест на грудях у всіх майорить
Ви не від бога, вам в пеклі горіть!
Стольний град, брали останнім.
Новгород-надія остання.
Віче збирає дружини малі,
Шлях перетнули невські полки.
І вся та злість, благая вість,
Зійшла з небес, відкрила лиць.
В те мариво, в ту пелину
Св’ятая діва на яву.
А сонця промінь виглядав,
І страх на серці розганяв.
Сльозу пустила діва цю,
На чорну днину, рокову.
І грянув клич - "полки у січ".
Тривала битва цілу ніч.
Багряна кров топила сніг,
Не витримав і тріснув лід.
Кричали кнехти та вода,
Холодна, чорна, льодяна.
Пощади вам тепер нема,
Топила гадів, як могла.
Похожие новости.
Кохання
Грьобане кохання Ненавиджу це почуття Найгірша хвороба - кохання Знищує так легко твоє життя Таке підступне, таке жорстке Таке красиве, таке страшне Занадто тонке але велике Занадто прекрасне але гидке Приспів: Серце розбите, поламана душа Скільки ще... Серце розбите, тільки ти
Полоса (Оптимистическая)
Автор слов: Андрей Данилко Композитор: Андрей Данилко Ночь ни ночь и день ни день, И как будто вчера был счастливый апрель. Тяжело без тебя. может это любовь, Ситуация «Ай», ситуация «Ой». А ты бежишь,
Слышишь – Это Я
Сколько раз еще перейти Наши перекрестки — пути, Встретить, попрощавшись на век, Как снег тебя найти и потерять снова. Если ты на время влюблен, Если все не ветер, не сон — Значит близкий мой человек Как снег
Хай Сніжить (разом з Юрієм Гнатковскі)
Під ногами біле покривало - Вкрило землю і лежить Сперечатися з зимою не стану Хай сніжить, хай сніжить. Білі шапки на деревах, Біле хутро на дахах Вже напевно зрозуміло - Це зима вдягає нас. А коли приходить свято, І
Croire
A croire qu’on ne pense plus On travaille, on vis, Mais on ne vis plus a croire Qu’on ne pense plus D?j? il y a lontemps On s'est pos? toutes ces questions Donn? des r?ponses mais