Над Книжкою Поезій

Люблю не раз вертатись до старого табурету,
де кілька книжечок лежить, завинених в газету.

Коли з-за неба виринає ніч назустріч дневі,
мов спомин випливають із полиць слова вишневі.

Слова, що пахнуть житом, сіном, сонячними днями,
надихані землею та навіяні вітрами.

Слова, що вимріяні у безсонні, довгі ночі,
коли стріла натхнення, вбита в серце, їддю точить.

Зникають речі, розвіваютьсься довкола стіни.
Тремчу над книжкою у вічності холодній тіні.

Похожие новости.

Безответно

Ты стоишь, а я бегу на месте Не могу сделать этот первый шаг Я не вмасть как черная невеста Твои глаза словно лезвия ножа Пронзай меня не спеша От тебя отторваться нет сил И с тобой

Fall

Well let me tell you a story About a girl and a boy He fell in love for his best friend When she's around, he feels nothing but joy But she was already broken,

Enchanted

There I was again tonight Forcing laughter, faking smiles Same old tired, lonely place Walls of insincerity Shifting eyes and vacancy Vanished when I saw your face All I can say is it was enchanting to

Promises

Been around the world Seen all I can see through the look in your eye Touch my hand and I cry Why baby, can't I feel this way all the time? Looking out the

РІКчи2

Місяць у фазі навколо туман. Ми з колегою перелазим паркан. За парканом тим долю ми знайдем, Алюміній там нікель і молібден. РІКчи2! РІКчи2!.. Алюміній зі слупа знімав! Під державну опіку попав! Мій колега феросплавний маніяк, На паркані парвав