Лічилка
Дванадцять комуністів в однім куротнім місці
Зустрілися на з’їзді чи на пленумі ЦК.
В готелі поселились, а чим те закінчилось,
Про це моя історія нерадісна така.
Дванадцять комуністів пішли купатись в море,
І в хвилі променисті кожен весело стрибав,
Та двоє з перепою лишились під водою,
От вже й починається, як я попереджав.
Бо тільки десятеро вийшли із води,
Ось так і зменшуються в партії ряди.
Вже десять комуністів покупані та чисті
В покоях одномісних перетравлюють обід,
В вісьмох перетравилось, а двоє отруїлось,
А троє в моїй пісні ще захворіли на СНІД.
Всі вісім комуністів останні чули вісті,
Про СНІД, що ходить в місці, попередив партактив,
Розважились приємно в непевнім товаристві,
Типовий сексуальний кримінальний детектив.
Трьох неслухняних довелося поховать,
І залишилось із вісім тільки п’ять.
З п’ятірки комуністів один помер на місті,
Бо кинув сигарету на імпортний килим,
А четверо тушили, з них троє так спішили,
Що довго не прожили, бо попав у горло дим.
Багато комуністів померло в моїй пісні,
Сама Агата Крісті позаздрила б мені,
Та ще один лишився, що в морі не втопився,
Обідом не втруївся і не загинув у вогні.
Таки не тонуть і в пожежах не горять,
Вони і досі на шиях в нас сидять.
Похожие новости.
Lullaby
I know the feeling of finding yourself stuck out on the ledge and there ain’t no healing from cutting yourself with the jagged edge I’m telling you that it’s never that bad take it from someone
Сердца Крик
Я привык, словно по щеке слеза, Уходит радость и печаль. Мой тайник – обреченная душа И одиночества вуаль. Может быть это просто страшный сон: Я пламенем объят и колокольный звон. ПРИПЕВ: Я снова слышу сердца крик, Я
Чарівний Вечір
Запаморочно пахнуть матiоли, Настояне повiтря на меду. Який чудовий вечiр! Глянь, навколо Усе буяє, квiтне... Як в раю! Приспiв: Мiсячне сяйво... Чарiвний вечiр... Моргають зорi i мерехтять. Жакет вдягнув я Тобi на плечi - В мiсячнiм сяйвi пiшли блукать. Легенький вiтерець
Мечтой
Ее звали мечтой. Он хотел убежать, да не сумел... И звонили звонки, Через все позвонки. Да, так он хотел. Да.. Да я читала... Да.. Он хотел убежать... да... Блеф, не сумел. Ее звали мечтой... Ее звали мечтой... Да, так он
Чардаш
Повій вітре з Верховини, Та на неневу хатину, Бо може мя завтра замордують. А в темниці сирі стіни, Вже ті тешут домовину, Гайворіння чорне - чорне Кряче на свіжавий хрест. А у горах хлопці чорні Вип'ють за моє