Праліто
Впливаємо в соснове море,
в сосновий шум, сосновий спів.
Над нами небо неозоре,
над нами дах струнких верхів,
над нами віддихом глибоким
парують оліїсті пні.
І чуєш, як під твоїм кроком
зростають зела запашні.
Тут не бажаєш біль нічого -
обкутатися мохом сну,
в прапервісний природи морок,
в прадавню впасти глибину.
Хай в нашім тілі, наче в соснах,
густа живиця закипить.
Хай в наші жили зелень млосна
полум’я спливе блакить.
Вростем у землю, наче сосни
(лопоче лісу коругов).
Наллється в наші жили млосний
рослинний сік - зелена кров.
Корінням вгрузнуть ноги в глину,
долоні листям обростуть,
а бджоли до очей прилинуть
мед, мов з квітів, питимуть.
Уже не кров - важка олія
в затвердлих ядрах набряка.
Немов малина спіє мрія,
солодка, пристрасна й п’янка.
Кущем черленим край дороги
ростеш у шумі тишини.
Лиш олень - самець струнконогий
полохливої шука сарни.
Похожие новости.
Мати
Це небо, Це сонце, Ці зорі... Весь світ!... Я віддати готова!!! Щоб ти була! Зі мною... Знову... Мати! Я не знаю, що сказати. Я не знаю, зробити, Щоб любити. Зігріти. Теплом. До сонця дотягнутись... І серцем І очима. I-i.... Я НЕ ЗНАЮ!!! Мати! Мати! Мати! Тебе побачить, Обійняти. Мати... Мати! Я не знаю, що робити Не
Myself
I have always been different, I like to be, But everytime they got something to say to me. One day I had to be, I made a different me, But got to trouble
Бродяга
Жизнь - зебра... А я от ног её к спине... ползу по черной полосе... и не пойму.... то ли все не как я, то ли я не как все... неразбериха полная... в этом хаосе пытаясь
Река
Каждый мысленный вдох меня уносит, Приближая к концу пути. В этом мире никто уже не спросит, Что осталось нам впереди. Первый шаг уже сделан, Бесконечность заполняет меня внутри. Я плыву
Вишивала мама мою долю, одиноку долю нелегку. Вишивала радістю і болем на яскраво-ніжнім рушнику. Вишивала рідна, та й не знала - пролетять роки як уві сні І пошле їй Бог дочку-красуню у кітучім