Праліто
Впливаємо в соснове море,
в сосновий шум, сосновий спів.
Над нами небо неозоре,
над нами дах струнких верхів,
над нами віддихом глибоким
парують оліїсті пні.
І чуєш, як під твоїм кроком
зростають зела запашні.
Тут не бажаєш біль нічого -
обкутатися мохом сну,
в прапервісний природи морок,
в прадавню впасти глибину.
Хай в нашім тілі, наче в соснах,
густа живиця закипить.
Хай в наші жили зелень млосна
полум’я спливе блакить.
Вростем у землю, наче сосни
(лопоче лісу коругов).
Наллється в наші жили млосний
рослинний сік - зелена кров.
Корінням вгрузнуть ноги в глину,
долоні листям обростуть,
а бджоли до очей прилинуть
мед, мов з квітів, питимуть.
Уже не кров - важка олія
в затвердлих ядрах набряка.
Немов малина спіє мрія,
солодка, пристрасна й п’янка.
Кущем черленим край дороги
ростеш у шумі тишини.
Лиш олень - самець струнконогий
полохливої шука сарни.
Похожие новости.
Бета-Каротин
Забудь образи, ми знову разом. Замішані з тобою ми як фанк із джазом. Навіщо дутись, кого позбутись? Як не хотів не можу я тебе забути. Обов’язково в мовчанку грати, Так нам і треба один одної
Вогонь
В вікнах горить вогонь зеленавий, сохне в бокалі спирт, Фурії правлять бал золотавий, час летить. В пекло пливуть зі сну пароплави, пекло в тумані спить, Фурії правлять бал золотавий, час летить. Ніч така як
Мак Цвіте (Частина IІ)
І степ востаннє над рікою Ординець міряв головою... Все ближче коні, лиця злі, Схрестились, скрегнули шаблі, Переплелися іскри з кров’ю, І знову криком Придніпров’я Прошив у жасі людолов. Та біснувалась криця знов, Шипіла кров, шипіла піна. Козак вимощував долину Чужинським
Шаленій
Такого, як ти не знайдеш, Ти один на всій Землі. В тобі так багато і від янголів, І від демонів. На мене давно полюєш Я в твоїх думках, в твому полоні я, Скоро від мене почуєш: "Знай,
Nous Les Gars, Nous Les Filles
Jeunes gens, ?coutez-moi La classe est commenc?e, levez le doigt Mais ne vous pressez pas, r?fl?chissez Je veux que vos r?ponses soient justes et bien tourn?es Quand le monde fut cr?? Qui furent ?lus les