Сумна Казка №1

Жив на світі хлопчик,
добрий і вродливий,
у маленькім домі
з сонечком в вікні.

Сонечко світило,
а дитя раділо,
в житті не знало
горя і біди.

Мати рано встане,
сина нагодує,
візьме на руки:
бач безцінний скарб.

А дитя сміється,
мов струмочок ллється,
цілує маму,
в руці рука.

І жили в цім домі
злагода і щастя.
Люди дивувались
чудо не сім’я.
Мати працювала
син давав їй сили й щастя.
Мати певно знала, має дивнеє дитя.

Підростав хлопчина,
мав талант чималий,
бач складав пісень він,
добрих і сумних.

Приходили люди,
слухали дивились,
плакали сміялись,
далі собі йшли.

І пішли розмови
по цілому світі,
про чудесні пісні,
що їх співав юнак.
І з усіх усюдів
приходили люди,
з людьми послухати
прийшов німий бурлак.

І почувши пісні,
загорілась ненависть,
запалала заздрість
до дивного творця.
У безлюднім місці,
нагострив ножа він,
одної ночі, сталася біда.

Мати збожеволіла,
сина поховали.
Люди довго плакали,
а потім розійшлись.
Та пісні чудесні,
до тепер співають люди,
з піснями тими
дотепер між нас юнак.

Похожие новости.

Упс!

Місьє, дайте дамі на сніданок шматочок вашого серця Пане, я багато просити не стану, тільки нутрощі ваші з перцем Для циркуляції жвавої крові по судинах і венах Люблю похрумтіти чоловіками, збудження це напевно Приспів: Я

Мне Нужен Бит (clap remix)

"На волнах нашей радио-станции песня Мне нужен бит" Наведём кипеш мы, сам увидишь ты, Об этом в книгах не прочитаешь ты, слышишь То, чем ты дышишь я курю по утрам Пару микрофонов нам, дам рифму

Best Of Both Worlds

Oh yeah Come on You get the limo out front Hottest styles, every shoe, every color Yeah, when you're famous it can be kinda fun It's really you but no one ever discovers In some ways

M’effondre

Je... fais tout un peu Rien... n'est comme je veux Me dissous un peu Me divise en deux Mais l? M'effondre M'effondre Tout vole en ?clat Mes sens et puis mon choix Pas d'existence Mais vivre ma transparence M'effondre M'effondre M'effondre M'effondre Jusqu'ici tout va Jusqu'ici tout

Дыхание

Это чье-то дыхание Бьется прямо за нами. Я боюсь повернуться И к нему прикоснуться. Но я знаю, кто дышит. И он смотрит мне в спину. Все равно не услышит, Как его я покину. Этим прикосновениям Продолжения не будет. Это только