Сумна Казка №1
Жив на світі хлопчик,
добрий і вродливий,
у маленькім домі
з сонечком в вікні.
Сонечко світило,
а дитя раділо,
в житті не знало
горя і біди.
Мати рано встане,
сина нагодує,
візьме на руки:
бач безцінний скарб.
А дитя сміється,
мов струмочок ллється,
цілує маму,
в руці рука.
І жили в цім домі
злагода і щастя.
Люди дивувались
чудо не сім’я.
Мати працювала
син давав їй сили й щастя.
Мати певно знала, має дивнеє дитя.
Підростав хлопчина,
мав талант чималий,
бач складав пісень він,
добрих і сумних.
Приходили люди,
слухали дивились,
плакали сміялись,
далі собі йшли.
І пішли розмови
по цілому світі,
про чудесні пісні,
що їх співав юнак.
І з усіх усюдів
приходили люди,
з людьми послухати
прийшов німий бурлак.
І почувши пісні,
загорілась ненависть,
запалала заздрість
до дивного творця.
У безлюднім місці,
нагострив ножа він,
одної ночі, сталася біда.
Мати збожеволіла,
сина поховали.
Люди довго плакали,
а потім розійшлись.
Та пісні чудесні,
до тепер співають люди,
з піснями тими
дотепер між нас юнак.
Похожие новости.
Ci Vediamo Venerd?
Ci vediamo Venerd? lo so non passa mai ed io rimango solo a contare le ore mentre un altro giorno muore adesso dove vai adesso cosa fai tu senza stelle io senza poesie sempre soli per le vie Ad
Рай
Ты бережёшь свой рай... Ты красивая, не строптивая Украшение вечера Непреступная, но доступная Каждый первый с тобою на всё готов. Тонко чувствуешь, и безумствуешь Глядя в книгу тебе дано Быть желанною долгожданною Только есть небольшое "но". Ты бережёшь свой
Уходя, Уходи
Я не умею притворяться живой Когда душа едва жива Я не могу бежать живою водой, Когда твои слова - вода Да, я - не верю, Что на один вопрос Бывает два ответа Моя потеря - казалась не
Найди Себе Друга
Смотрит ли в окна рассвет голубой, Плещет ли дождик по луже рябой, Это не важно, не так это важно, Важно, чтоб кто-то был рядом с тобой, Это не важно, не
Новые Легионы
Мы видим женщин ступающих смело Смело уступом вперёд Их станки победят, они знают Они знают, их время придёт Они несут тяжелые щиты из свинца Проходя под ударами молний И в каждой из них словно в медленном