Сумна Казка №1

Жив на світі хлопчик,
добрий і вродливий,
у маленькім домі
з сонечком в вікні.

Сонечко світило,
а дитя раділо,
в житті не знало
горя і біди.

Мати рано встане,
сина нагодує,
візьме на руки:
бач безцінний скарб.

А дитя сміється,
мов струмочок ллється,
цілує маму,
в руці рука.

І жили в цім домі
злагода і щастя.
Люди дивувались
чудо не сім’я.
Мати працювала
син давав їй сили й щастя.
Мати певно знала, має дивнеє дитя.

Підростав хлопчина,
мав талант чималий,
бач складав пісень він,
добрих і сумних.

Приходили люди,
слухали дивились,
плакали сміялись,
далі собі йшли.

І пішли розмови
по цілому світі,
про чудесні пісні,
що їх співав юнак.
І з усіх усюдів
приходили люди,
з людьми послухати
прийшов німий бурлак.

І почувши пісні,
загорілась ненависть,
запалала заздрість
до дивного творця.
У безлюднім місці,
нагострив ножа він,
одної ночі, сталася біда.

Мати збожеволіла,
сина поховали.
Люди довго плакали,
а потім розійшлись.
Та пісні чудесні,
до тепер співають люди,
з піснями тими
дотепер між нас юнак.

Похожие новости.

Country Boy’s World

She was raised up in Jersey I said oh Lord have mercy Never seen a one light town 'til she moved down here She said I'm so bored out of my mind Need a

Why Don’t You Try

I am a woman Cut in two By ambitious pride Stuck in my ways Between you and my other life Now I have been around enough to know when love has ended But I believe that

А Ты Мила

А ты мила, а ты мила штос думала Кєд сой гвечер, кєд сой гвечер зо мнов спала Тота єдна думка моя Же ты не мій, я не твоя душко моя Чого єс ся, чого

Бум-джиба-бум

Якщо моя кохана не приходить завтра теж не йтиме поготів, я вигадав уже собі пригоду: стрілятиму з гармати горобців. Приспів: Бум-джиба-бум- шаба-бум-джиба-бум- шаба-бум-джиба-бум-шаба... Я вислідковую отого звіра, як круглого нащадка могікан, , мов набитий пихи янкі, вміло витягую гармату, як наган. Приспів Я

Не Беда

Скажи мне, малышка, что ты отводишь глаза. Я же вижу, малышка, что ты хочешь мне что-то сказать. Я знаю - заткнуть наши глотки им не составит труда, Но, дай Бог, начнут не сегодня