Сумна Казка №1
Жив на світі хлопчик,
добрий і вродливий,
у маленькім домі
з сонечком в вікні.
Сонечко світило,
а дитя раділо,
в житті не знало
горя і біди.
Мати рано встане,
сина нагодує,
візьме на руки:
бач безцінний скарб.
А дитя сміється,
мов струмочок ллється,
цілує маму,
в руці рука.
І жили в цім домі
злагода і щастя.
Люди дивувались
чудо не сім’я.
Мати працювала
син давав їй сили й щастя.
Мати певно знала, має дивнеє дитя.
Підростав хлопчина,
мав талант чималий,
бач складав пісень він,
добрих і сумних.
Приходили люди,
слухали дивились,
плакали сміялись,
далі собі йшли.
І пішли розмови
по цілому світі,
про чудесні пісні,
що їх співав юнак.
І з усіх усюдів
приходили люди,
з людьми послухати
прийшов німий бурлак.
І почувши пісні,
загорілась ненависть,
запалала заздрість
до дивного творця.
У безлюднім місці,
нагострив ножа він,
одної ночі, сталася біда.
Мати збожеволіла,
сина поховали.
Люди довго плакали,
а потім розійшлись.
Та пісні чудесні,
до тепер співають люди,
з піснями тими
дотепер між нас юнак.
Похожие новости.
Jesus, Take a Hold
Like the ancient Roman Empire this world is doomed to fall And it’s much too big a thing for mortal man Just take a look around and see the writing on the
Разберись В Себе
Эй йоу мен,чек дис щит! Разберись в себе... Оу е! Разберись в себе... Оу е! Разберись в себе... Оу е! Разберись в себе... Начни с крыши, наверняка там основные траблы, Не зря же куришь дрянь, с корешами хаваешь таблы, Ноздри
Me Astronaut
leave me alone leave me alone my dear and don't call on the phone i will not answer oh no leave me alone leave me alone up here in this world of my own where i feel
Рано
Бути, чи забути? – Не питай мене, бо не відаю долі. Щастя, як отрута – Залишає опік на моїх долонях – І вже не повернути. Приспів: Рано, рано, Рано сонце розквітає, Дивом сон мине. Я розтану З першим променем кохання. Ти
Романтика 3000 (feat. Katty-M)
И неловко и смешно… Ты молчишь и я не решаюсь начать… Улыбаюсь, но внутри так охота кричать Где-то там, в глубине, признаю себе: Пустота, не обманывай себя Пустота, не нужны теперь слова Пустота между нами пролегла Навсегда,