Пробач

Жодного разу за все життя
Я не просив пробачень.
Тільки до Бога я ніс каяття,
Мав невгамовну вдачу.
Я і сьогодні не завинив,
Долю свою не зрадив.
Та інколи досить лиш кілька слів,
Щоб сумувала радість.

Приспів:
Гірке це слово, як полин,
Мені пробач.
Не зупинити часу плин,
Мені пробач.
Я помудрішаю колись,
Всміхнись, не плач.
За те, що пізно я змінивсь
Мені пробач,
Мені пробач,
Мені пробач...

Нас учить завжди розуміння життя -
Наука дається гірко.
Слова, наче стріли, так швидко летять,
Ранять кохану жінку.
Я небо під ноги тобі постелю,
Зірки у вінок з’єднаю,
Ні, доле моя, я тебе не люблю,
А просто без тебе згораю.

Приспів

Похожие новости.

Там, де пісок мертвих думок Лети моя голубко Там, де життя в ціну сміття Збережи її від болі Я не птах, я не звір Подих чистої роси Ти до рани приклади Воду Місто кісток, мокрий дзвінок Не відчуєш, як

Встретились у магазина, встали в очередь, Ждут на праздники престольные гостей. У неё растут два сына, у него - две дочери, Да вот общих не послал Господь детей. Улыбнулись, побледнели, почеломкались. - Как дела? -

1 Не повернутися блискавці в очі твої Не відобразити посмішку в гладі води Не дочекатися милості долі ще раз І сподіватися марно стримати час. 2 Тільки відчую спливає пісок І в порожнині самотній дзвінок Знаю даремно чекаю я

Quand le vent a tout dispers? Souviens-toi Quand la m?moire a oubli? Souviens-toi ... Souviens-toi que l'on peut tout donner Souviens-toi que l'on peut tout briser Et si c'est un Homme ... Si c'est un Homme Lui parler

Мы ехали шагом, Мы мчались в боях, И «Яблочко»-песню Держали в зубах. Ах, песенку эту Доныне хранит Трава молодая — Степной малахит. Но песню иную О дальней земле Возил мой приятель С собою в седле. Он пел, озирая Родные края: «Гренада, Гренада, Гренада моя!» Он пел,