Українська Вендета

Минає день, минає ніч,
Чужинців стає все більше,
А як же слава, а як же Січ?
Де гордість за нашу націю?!
Вони лізуть, як щури
Заповнюють твою країну
А позаду тримають ножа,
Щоб всадити тобі у спину.

Українська вендета - невинних нема
Українська вендета - священна війна
Українська вендета - ні кроку назад
Слава героям та смерть ворогам!

Кожен день цвях у домовину,
Хай ворог почить у труні!
Боротьба за нашу мрію -
Світ для білих аріїв!
Вони топчуть твою землю,
Де лежать кістки прадідів
Українець! Слов’янине!
Час покласти край ганьбі!

Минає день, минає ніч,
Батьківщина кличе до зброї
Не сплямимо славу і Січ!
Нація чекає героїв!
Наш час настане дуже скоро,
Коли наллються кров’ю зорі
Та загримить останній дзвін
Та встануть Гонта і Максим!

Похожие новости.

Вже йде потвора, І пси їй лижуть руки. А в тлі її Шепочуть мертві звуки. Поглянь туди, Зірвавши рясу з ночі. В очах її, Побачиш власні очі. Похмурий погляд, Така вже доля. Й рясу чорну я несу! Холодним ранком Іду я в

Приспів: Це закон, а не кара. Ніч, дорога, биті фари. Це закон, а не кара, Що приходить, мов примара. (весь куплет - 2) Зона - це закриті простори, Клітка сходів, сумні коридори, Грати на вікнах, стінах і

Чорноморець, матінко, чорноморець, Вивів мене босую ой на морозець. Вивів мене босую та й питає: Чи є мороз, дівчино, ой чи немає? Ой нема морозу, тільки роса, А я молодесенька ой стою я й боса. Простояла

Много красок белых в палитре моей В ней все сказки дней и печали ночей Я рисую, пусть мешают слёзы И я верю что ещё не поздно. Знаешь, я с тобою умела летать Что же вдруг

Там, где ночью ты живёшь, Там, где снег, жара и дождь, И летают птицы над водой, Я зову тебя опять, Чтоб найти и не отдать Никому, никогда, Ты только мой! Заждалась, заплакала, устала, Не спала, дрожала, заплетала Нити нашей