Генерал

Коли твоє серце кличе підняти правди меч
I в шум штандартів ти чуєш голос богiв, що кажуть "Вперед"!
Один зрадив країну, iнший батьківську кров
А він поцілував свою землю, пiдняв меч і пiшов!

Земля стогнала пiд кроком солдатів, але боги казали "Вперед"!
Вони йшли за смертю, але смерть за правду завжди була бiльше нiж смерть
Iх пам’ять навiки в серцях патрiотів, пам’ять про "Галичину"
Вони визволяли свою країну, країну твою i мою!

Генерал, твоє військо лежить на полях перемог i поразок
Генерал, ти не зрадив народ до кiнця
Кожен з тих, хто був поруч назавжди залишиться з нами
Генерал, ти навiки на бiлом конi i з щитом прабатьків у руках!

Були холоднi ночi,
Були палаючи днi
Вiтер гнав снiг
Вiтер гнав спеку
Пліч-о-пліч ратники йшли
В бiй за країну
За матiр єдину
З крицi арійський кулак
Вогненна мiць німецької зброї
В білих слов’янських руках!

Вiрнi його солдати, що йшли за ним до кiнця
Вої великої країни, що матір для них була
Проти вогню і смерті, вони йшли по кривавій землі
I першим йшов генерал Шандрук під прапором з руною "Zig"

Генерал, ми всi солдати твоєї армії
Ви вiддали життя, але дiти тих воїнів живи!
Генерал, твiй бiй не скiнчен, ми пiдем до обрію
Щоб здолати кривду, встановити арійський закон!

Похожие новости.

Благодарю

Я тебя нашла среди тысяч глаз, Сердцем поняла – нет роднее нас. Радость и печаль вместе пронесем, Я твоя жена, мы теперь вдвоем. Я благодарю за верность, Я благодарю за нежность, За любовь твою судьбу благодарю. Я

Нет, Нет, Нет

Словно небо растеряло по земле свои дожди И ушедших дней зачем-то стало жаль Ветер листьями чуть слышно прошептал мне: "подожди, Я верну тебе назад твою печаль" Неужели так бывает, чтобы всё вернулось вновь Нет, не

Here Comes The Moon

Everybody's talking up a storm Act like they don't notice it But here it is and here it comes . . . Here comes the moon, the moon, the moon, the moon, the

Красная Река

Красная река Поперек моего пути Я помню, что шел Но вспомнить куда - не могу И кажется легко - Переплыть, перейти И вдруг видишь самого себя Как вкопанного на берегу У красной реки Крылья небесной зари В

Калина-малина

Калино-малино, Чом не процвітаєш? Молода дівчина, Чом стоїш-думаєш? Ой, стою, думаю Та й думати буду, Я ж тебе, козаче, Повік не забуду. Їхав повз, проходив поруч, Два кроки вбік, рух праворуч, Продирався крізь біль, ненависть, гнів, Я б здійнявся в повітря