Музей Старожитностей

Як ми ходимо обоє
нетрями старого дому!..
Гобелени і гобої
славлять пару невідому,
ніби бачать нашу змову:
кожен дотик - теплий спалах.
І тоді ми знову (й знову)
переходимо в дзеркалах.

На годиннику з гербами,
як завжди, година друга,
крадеться вслід за нами,
може, туга, може, фуга...
Повз портрети і портшези
з нами йде луна від кроків.
Ми кудись надовго щезли
(двісті років? Триста років?).

І, коли вже стане темно,
з неопалених покоїв
(я, здається, вівся чемно,
я нічого не накоїв),
у жаркі вогні неонні
повертаємось навіки.
Я несу тебе в долоні,
життя таке велике...

Похожие новости.

1. Ты пойми меня, пойми, нет чудес: Сколько волка не корми - смотрит в лес, Сколько волка не ласкай - смотрит вдаль, А в глазах его тоска и печаль. Не заглушит предков зов бабья

What a twisted game you're playin' with the highest takes of all Somewhere along the way the rules got change From this narrow ledge we're walkin' and there's no way you can

Моє кохання - це тільки ти один Коли ти поруч - найкраща із хвилин О, це правда, я тебе люблю Моє кохання не залишай мене Хай мить чудова ця не мине Я так люблю тебе Оу,

Разве уже перестали мы о любви говорить? Что-то в душе потерялось, дай я тебе попытаюсь Чувства свои объяснить. Раньше любовь была жаркой, мучилось сердце огнем. Годы летят легкой стайкой, стала ты нежной хозяйкой В доме

как то ночью, во времена тусовок, мы обменялись парой фраз в клубе опера я нарочно не узнавал тебя в институте будто не тебя видел там вчера и дело не в понтах, высокомерии просто, смотря на