Музей Старожитностей

Як ми ходимо обоє
нетрями старого дому!..
Гобелени і гобої
славлять пару невідому,
ніби бачать нашу змову:
кожен дотик - теплий спалах.
І тоді ми знову (й знову)
переходимо в дзеркалах.

На годиннику з гербами,
як завжди, година друга,
крадеться вслід за нами,
може, туга, може, фуга...
Повз портрети і портшези
з нами йде луна від кроків.
Ми кудись надовго щезли
(двісті років? Триста років?).

І, коли вже стане темно,
з неопалених покоїв
(я, здається, вівся чемно,
я нічого не накоїв),
у жаркі вогні неонні
повертаємось навіки.
Я несу тебе в долоні,
життя таке велике...

Похожие новости.

Zwyczajny dzie? Wci?? pada deszcz Nie dzwonisz ju? I tylko ?al powraca tam Gdzie kiedy? gdzie? byli?my Niby daj? to Co chc? sama wzi?? Niby wierz?, ?e To ma jaki? sens On zamyka drzwi Nie zobacz? go ju? nigdy Ref. Zawsze jest

You Make me feel good I feel so fine I'm gonna make you mine, all mine You're head to toe fly You move so smooth I'm gonna put my loving on you And if you want

He was walking with your brother on the streets of Alabama He was marching next to Martin when he died Working face to face in Cuba and Managua Nicaragua He did not yet

Будто не ему писала письма вечерами, "люблю, скучаю" и в конце веселый смайлик Он в камуфляже, с автоматом - это фото Висело над ее кроватью полтора года Будто не его ждала, не о нем

What a friend we have in Jesus all our sins and grieves to bear What a privilege to carry everything to God in prayer Oh what peace we often forfeit of what