Музей Старожитностей

Як ми ходимо обоє
нетрями старого дому!..
Гобелени і гобої
славлять пару невідому,
ніби бачать нашу змову:
кожен дотик - теплий спалах.
І тоді ми знову (й знову)
переходимо в дзеркалах.

На годиннику з гербами,
як завжди, година друга,
крадеться вслід за нами,
може, туга, може, фуга...
Повз портрети і портшези
з нами йде луна від кроків.
Ми кудись надовго щезли
(двісті років? Триста років?).

І, коли вже стане темно,
з неопалених покоїв
(я, здається, вівся чемно,
я нічого не накоїв),
у жаркі вогні неонні
повертаємось навіки.
Я несу тебе в долоні,
життя таке велике...

Похожие новости.

Новый Год начинается с того Что никто не помнит себя самого В углу догорает новогодняя елка На елке спит какая-то девчонка Самое смешное, что она Скорее всего, моя жена В телевизоре телеведущий Или нас всех так старательно

Так буває у житті Забуваєш як минають твої дні Так буває що не пригадаєш ти Очей, лице її Так буває що один Так буває всі дні як білий дим Так буває що ти не потрібен сам Собі,

1. Бармалей Эй, солнечный луч, что ты бьёшь мне в окно? Ты не видишь – я сплю, я ночь люблю. Оставь меня в покое, дай сон досмотреть! Поплотней задёрну шторы, будет тебе смерть. Эх ты

Солдатики, солдатики, зеленые жучки, Хлопушки, автоматики, звездочки, значки, Как серые воробушки купаются в пыли, Солдатики, солдатики на камушки легли, Солдатики, солдатики на камушки легли. Солдатики, солдатики в корабликах плывут, Фанатики, лунатики на помощь

I kept my mouth shut from the start I guess I left you in the dark You thought you knew me but you don't You say you'll love me but you wont When you