Музей Старожитностей

Як ми ходимо обоє
нетрями старого дому!..
Гобелени і гобої
славлять пару невідому,
ніби бачать нашу змову:
кожен дотик - теплий спалах.
І тоді ми знову (й знову)
переходимо в дзеркалах.

На годиннику з гербами,
як завжди, година друга,
крадеться вслід за нами,
може, туга, може, фуга...
Повз портрети і портшези
з нами йде луна від кроків.
Ми кудись надовго щезли
(двісті років? Триста років?).

І, коли вже стане темно,
з неопалених покоїв
(я, здається, вівся чемно,
я нічого не накоїв),
у жаркі вогні неонні
повертаємось навіки.
Я несу тебе в долоні,
життя таке велике...

Похожие новости.

Прилечу, як вітер-буревій, Ти чекай із доріг мене. Перейми, кохана, обігрій Теплом своїм, радістю земною. Приспів: Ніхто так не любив, моя кохана, Як я люблю тебе, моя кохана. Промені-стежки, світанки і роки Горять як пелюстки троянди любові. Пригорну, повір

дивись як падає зі стелі густий першотравневий сніг як ллється сміх у небеса зливаються в одне краса твого народу твоя краса як сплячий хлопчик марив завтра великий світ він рвався з ланцюга ти хто? спитав я в подорожнього я

Осінь прилинула сірими тінями, Подихом вітру зірвала вінки. Посмішка мила дівчини зрадливої В серці моєму зломила замки. Плакало небо дощами холодними. Сивий туман заповзав у міста. Осінь моя, ти примарними цвяхами міцно прибила мене до хреста. Приспів: Осінь омиє

[Verse 1:] Uh, when did you get like this Least you coulda done is gone an give me a warning I don't regret like this So I'll be right there when you wake up

Talk about me babe, if you must. Throw out the dirt; pile on the dust. I'd do the same thing if I could You know what they say? They say it's all good. All