Музей Старожитностей

Як ми ходимо обоє
нетрями старого дому!..
Гобелени і гобої
славлять пару невідому,
ніби бачать нашу змову:
кожен дотик - теплий спалах.
І тоді ми знову (й знову)
переходимо в дзеркалах.

На годиннику з гербами,
як завжди, година друга,
крадеться вслід за нами,
може, туга, може, фуга...
Повз портрети і портшези
з нами йде луна від кроків.
Ми кудись надовго щезли
(двісті років? Триста років?).

І, коли вже стане темно,
з неопалених покоїв
(я, здається, вівся чемно,
я нічого не накоїв),
у жаркі вогні неонні
повертаємось навіки.
Я несу тебе в долоні,
життя таке велике...

Похожие новости.

Вот так всегда... Всегда как только я кого-то полюблю, Как только паруса наполню кораблю, Он уплывает от меня Вот так всегда... Желанье тайное мое не быть одной, Я за него

When I find myself in times of trouble Mother Mary comes to me Speaking words of wisdom, let it be And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking

Вот как двигалась эта картина: Я был как художник, лепил из пластилина Любовь, которую, как мне казалось, Я выдумал сам, и она получалась. Цвета те, которые мне не давались, Я взял их под сердцем, они

Напевно, даремно Була я надто чемна Xей, ші-кі-дай, ші-рі-кі-дан-xей Ші-рі-кі-дай, ші-кі-рі-да-на Не знала, що змала Твоїм коханням стала Xей, ші-кі-дай, ші-рі-кі-дан-xей Ші-рі-кі-дай, ші-кі-рі-да-на Без жалю запалю Xей! Xей! Дикі танці! Дай-на-дай-на Буду твоя Дай-на-да-на-да Не зупинити Дай-на-дай-на Моє ім'я Дай-на-да-на-да Знає вітер Для тебе,

Несколько раз слышала я Этот усталый голос. Ветер молчит и для меня, Значит уходит сон И это пели ламы Тихо и легко. И это пели ламы, Я не знаю слов. И это пели ламы Полные огня. И это пели ламы, Но