Музей Старожитностей

Як ми ходимо обоє
нетрями старого дому!..
Гобелени і гобої
славлять пару невідому,
ніби бачать нашу змову:
кожен дотик - теплий спалах.
І тоді ми знову (й знову)
переходимо в дзеркалах.

На годиннику з гербами,
як завжди, година друга,
крадеться вслід за нами,
може, туга, може, фуга...
Повз портрети і портшези
з нами йде луна від кроків.
Ми кудись надовго щезли
(двісті років? Триста років?).

І, коли вже стане темно,
з неопалених покоїв
(я, здається, вівся чемно,
я нічого не накоїв),
у жаркі вогні неонні
повертаємось навіки.
Я несу тебе в долоні,
життя таке велике...

Похожие новости.

The day drags on and stumbles I'm far too tired to smile From the kitchen to the tables I must've walked a thousand miles The man at table number seven He's not where he wanted

Шёл я по земле Знал печаль и боль Знал я и любовь И душа на запах шла к твоей душе. Был мой путь по свету Слишком одинок Где же ты мой Бог Не найти дорогу в темноте. Припев: Только

Моє дитинство, ти куди біжиш? Моє дитинство, ти куди спішиш? Ти почекай, спини швидкий свій біг, Щоб я награтись ще з тобою зміг. А я би так, а я би так хотів Ганяти знову

To you, we give the glory To you, we give the honor To you, we give the glory and the praise Not for what you've done Not for victories won Oh Lord, just for who

If you wanted to set me free Why the fuck wouldn't you say something? See, I was just over seventeen May the poison set me free! Oh no, please, don't abandon me Mother, father, I