Музей Старожитностей

Як ми ходимо обоє
нетрями старого дому!..
Гобелени і гобої
славлять пару невідому,
ніби бачать нашу змову:
кожен дотик - теплий спалах.
І тоді ми знову (й знову)
переходимо в дзеркалах.

На годиннику з гербами,
як завжди, година друга,
крадеться вслід за нами,
може, туга, може, фуга...
Повз портрети і портшези
з нами йде луна від кроків.
Ми кудись надовго щезли
(двісті років? Триста років?).

І, коли вже стане темно,
з неопалених покоїв
(я, здається, вівся чемно,
я нічого не накоїв),
у жаркі вогні неонні
повертаємось навіки.
Я несу тебе в долоні,
життя таке велике...

Похожие новости.

I don't care what the people say I wear my pain everyday people say it's a waste of time I say it suits me just fine you- what's on your mind last time I saw

You say it's better to behave just like I never met you Why is it only I can cry And you can say goodbye in a minute Don't you remember I was your friend And

Che ti succede adesso ridi anche tu? e usi spesso il mio profumo perch? c'? qualcosa che... c'? qualcuno che ? entrato dentro te. Adesso che non ho la donna neanch'io stasera andiamo fuori

стихи И.Бродского Потому что искусство поэзии требует слов, я - один из глухих, облысевших, угрюмых послов второсортной державы, связавшейся с этой,- не желая насиловать собственный мозг, сам себе подавая одежду, спускаюсь в киоск за вечерней газетой. Ветер

Little black submarines Operator please Put me back on the line Told my girl I’d be back Operator please This is wreckin’ my mind Oh can it be The voices calling me They get lost And out of time I