Музей Старожитностей

Як ми ходимо обоє
нетрями старого дому!..
Гобелени і гобої
славлять пару невідому,
ніби бачать нашу змову:
кожен дотик - теплий спалах.
І тоді ми знову (й знову)
переходимо в дзеркалах.

На годиннику з гербами,
як завжди, година друга,
крадеться вслід за нами,
може, туга, може, фуга...
Повз портрети і портшези
з нами йде луна від кроків.
Ми кудись надовго щезли
(двісті років? Триста років?).

І, коли вже стане темно,
з неопалених покоїв
(я, здається, вівся чемно,
я нічого не накоїв),
у жаркі вогні неонні
повертаємось навіки.
Я несу тебе в долоні,
життя таке велике...

Похожие новости.

My daddy worked a lifetime, yeah For the Power Company Turning night into day, yeah Yeah, for the Power Company You know that he can still recall when the company was God, Man was a

Something 'bout lighting up a Marlboro red And that nicotine rushing to my head And the taste of Southern Comfort on my lips Tells me I ain't ready to quit There's something 'bout driving

(One day, one day, one day) They're not gonna keep me down They're not gonna shut me out They're gonna do what they do, I'll do me I'm moving against the crowd I'm drowning out

Когда земля, забыв заботы Спокойно спит, и видит сны. Мы выходим на работу, С обратной стороны Луны. Внутри неё взведём пружину, Натрём до блеска от души, Лицевую половину Просто шик. Припев: Зачем тебе теперь скучать, ча-ча-ча. Разве можно спать, когда

Я дивлюсь телевізор – і мене там майже все кумарить! Щось просто дратує, а щось відверто харить... Перемикаю радіоканали – а там одне й те ж саме, Та я цього не хочу, я