Музей Старожитностей

Як ми ходимо обоє
нетрями старого дому!..
Гобелени і гобої
славлять пару невідому,
ніби бачать нашу змову:
кожен дотик - теплий спалах.
І тоді ми знову (й знову)
переходимо в дзеркалах.

На годиннику з гербами,
як завжди, година друга,
крадеться вслід за нами,
може, туга, може, фуга...
Повз портрети і портшези
з нами йде луна від кроків.
Ми кудись надовго щезли
(двісті років? Триста років?).

І, коли вже стане темно,
з неопалених покоїв
(я, здається, вівся чемно,
я нічого не накоїв),
у жаркі вогні неонні
повертаємось навіки.
Я несу тебе в долоні,
життя таке велике...

Похожие новости.

Я помню эту ночь в безымянном баре, Плывущую луну в ночных небесах, Бокал вина в руках твоих, И сигарету на двоих, Отражение звезд в твоих глазах И было мне с тобой так легко и просто Говорить

Хата материнська, материнський двiр, В тiм дворi вiд тата - тiльки осокiр. Посадив його вiн в день моїх родин, Дякуючи небу, що є в нього син, Що є внього син. Приспів: Материнська хата, материнський двiр. На добро

Знов учора зустрів я тебе біля млину З мене дорослого ти зробила дитину Через тебе я покинув Христину Став вже несхожий я на людину Водно-спиртову суміш постійно ковтаю З раннього ранку до ночі спокою не

Танцуй, рисуй, пока еще слова… Листай, читай, пока еще слепа. А когда открою глаза. А тогда закрою глаза Я тогда скажу - не танцуй. А пока - танцуй… Это Пуля! Это моя подруга… Пустишь Пулю -

На вулицях міста - я втрачена бомба, Моє серце б’ється аритмічно, в чорно-білих кольорах реалій. - А все від того, що хтось має дуже вузенькі двері! - А все від того, що хтось