Музей Старожитностей

Як ми ходимо обоє
нетрями старого дому!..
Гобелени і гобої
славлять пару невідому,
ніби бачать нашу змову:
кожен дотик - теплий спалах.
І тоді ми знову (й знову)
переходимо в дзеркалах.

На годиннику з гербами,
як завжди, година друга,
крадеться вслід за нами,
може, туга, може, фуга...
Повз портрети і портшези
з нами йде луна від кроків.
Ми кудись надовго щезли
(двісті років? Триста років?).

І, коли вже стане темно,
з неопалених покоїв
(я, здається, вівся чемно,
я нічого не накоїв),
у жаркі вогні неонні
повертаємось навіки.
Я несу тебе в долоні,
життя таке велике...

Похожие новости.

Произносились все слова, и 3 на 2 никак не делится Раскладываю заново под проливными наш огонь Кому-то снятся острова, когда метелица Я наблюдаю в каждом сне твою ладонь Там линии жизни нашиx сплетаются И нет

Армагеддон? Дивись він вже почався Слід на воді лишає кожен з нас Бувай любов бувай щастя На цій планеті розростається війна Димним грибком і я залишусь тінню У світі дір вікон голих дерев німих церков Я

Ты пришел как сон, а ушел как боль Я еще с тобой, только ты нигде. По ветру любовь - важно ли сейчас, Если все забыть так легко тебе. Звук растопит лед - музыка не

Таких, як місяця крило, У пізнім стиглім липні Ніде, ніколи не було Очей небесно-срібних. Мені всміхаються вони, Не вечорові - ранні, Не очі, а шалені сни, Провісники в коханні. Приспів: Місячне сяйво очей твоїх, Радість і смуток, сльози і сміх, Глибінь

Me not working hard? Yea right picture that with a kodak And better yet, go to times square Take a picture of me with a kodak Took my life from negative to positive And I