Музей Старожитностей

Як ми ходимо обоє
нетрями старого дому!..
Гобелени і гобої
славлять пару невідому,
ніби бачать нашу змову:
кожен дотик - теплий спалах.
І тоді ми знову (й знову)
переходимо в дзеркалах.

На годиннику з гербами,
як завжди, година друга,
крадеться вслід за нами,
може, туга, може, фуга...
Повз портрети і портшези
з нами йде луна від кроків.
Ми кудись надовго щезли
(двісті років? Триста років?).

І, коли вже стане темно,
з неопалених покоїв
(я, здається, вівся чемно,
я нічого не накоїв),
у жаркі вогні неонні
повертаємось навіки.
Я несу тебе в долоні,
життя таке велике...

Похожие новости.

You wake up Watch the world go 'round You shiver Feeling upside down Your heart is beating fast Pumping blood to your head Another day to fight You have a prayer on your lips under the desert

Хрупкой рукой держишь небо Как это было нелепо Не позволять, небу падать На запреты Ты для меня всё что мало Между землёй и началом Мы так искали затмений Покрывала Просто бесконечная нежность Нас манила так неизбежно Где друг друга мы

Ніжне серце твоє, я обійму руками Ніжне

Я пел тебе, как мог, Мой добрый зритель, Ты для меня был Бог, и вдохновитель. Ты озарил меня, огнём улыбок, И должен я сказать, Глядя в этот зал, Тебе: “Спасибо!” Знай , зритель, без тебя, В этой

i use to be the one who, she was always holdin on to like a fool i told her away two times he was glad to see me let go, he's all