Музей Старожитностей

Як ми ходимо обоє
нетрями старого дому!..
Гобелени і гобої
славлять пару невідому,
ніби бачать нашу змову:
кожен дотик - теплий спалах.
І тоді ми знову (й знову)
переходимо в дзеркалах.

На годиннику з гербами,
як завжди, година друга,
крадеться вслід за нами,
може, туга, може, фуга...
Повз портрети і портшези
з нами йде луна від кроків.
Ми кудись надовго щезли
(двісті років? Триста років?).

І, коли вже стане темно,
з неопалених покоїв
(я, здається, вівся чемно,
я нічого не накоїв),
у жаркі вогні неонні
повертаємось навіки.
Я несу тебе в долоні,
життя таке велике...

Похожие новости.

Она верит ветрам и цвету воды, Она знает меру обид и вражды, Она знает цену молчаний, обманов и тяжких провин. Она не хочет каждый вечер оставаться одна, Она устала встречать рассветы возле окна, Она не

I set out on a narrow way, many years ago hoping I would find true love along the broken road but I got lost a time or two wiped my

ONE ROW AT A TIME (Red Lane - Dottie West) « © '71 Tree Publishing, BMI » The southeast Georgia red clay dust is groundin' to my blue jeans A heavy hundred pound cotton

She's drawing pictures of herself and giant-size men in a Liliput world. She knows some stories, but never tells of all her haunted adventures. Because the big bad wolf has whispered in her ear, that no

Всіх! З Новим роком! З новим щастям! Співають всі в країні Oz! З Новим роком! З новим щастям! Шукала у горах, Шукала у лісі ти Діда Мороза, Але не знайшла. А я сумував за тобою у місті, Чекав тебе