Музей Старожитностей

Як ми ходимо обоє
нетрями старого дому!..
Гобелени і гобої
славлять пару невідому,
ніби бачать нашу змову:
кожен дотик - теплий спалах.
І тоді ми знову (й знову)
переходимо в дзеркалах.

На годиннику з гербами,
як завжди, година друга,
крадеться вслід за нами,
може, туга, може, фуга...
Повз портрети і портшези
з нами йде луна від кроків.
Ми кудись надовго щезли
(двісті років? Триста років?).

І, коли вже стане темно,
з неопалених покоїв
(я, здається, вівся чемно,
я нічого не накоїв),
у жаркі вогні неонні
повертаємось навіки.
Я несу тебе в долоні,
життя таке велике...

Похожие новости.

Стихи и музыка: А. Васильев Когда отыграет оркестр, Расплавится медь, и умрет дирижер; Когда подсудимый обманет конвой И подпишет судье приговор; Когда одряхлевшей старухе Покажется ядом живая слеза, Я знаю - прорвавшись сквозь синее небо Над городом грянет

Es ist dir zu laut - hast du Angst dass es knallt? Dann geh?rst du nicht mehr zu uns, denn du bist viel zu alt. Lange schon ist nichts mehr los, wir sind allein auf

Summer dress straps slippin' off of her shoulder A blanket of a stars is lookin' us over Here in the dark Wrapped up in each other's arms Moonlight tickles her sun-kissed skin She smiles that

Alex Cantrell, Sander Selover John Vaughan, Cordarryl Faulkner Lately it's crazy, this feeling taken over me I'm neglect and that's not how it used to be he used to walk me

When I step on the scene Y'all know me, 'cause I walk with a limp Like a old school pimp a real O G I'm rocking vans I'm in the sand I've a got a