Музей Старожитностей

Як ми ходимо обоє
нетрями старого дому!..
Гобелени і гобої
славлять пару невідому,
ніби бачать нашу змову:
кожен дотик - теплий спалах.
І тоді ми знову (й знову)
переходимо в дзеркалах.

На годиннику з гербами,
як завжди, година друга,
крадеться вслід за нами,
може, туга, може, фуга...
Повз портрети і портшези
з нами йде луна від кроків.
Ми кудись надовго щезли
(двісті років? Триста років?).

І, коли вже стане темно,
з неопалених покоїв
(я, здається, вівся чемно,
я нічого не накоїв),
у жаркі вогні неонні
повертаємось навіки.
Я несу тебе в долоні,
життя таке велике...

Похожие новости.

Що сі дєють люди на тім світі, - Как ніхто, у жизні мають стрес, А на днях до мене ще всілився Сивий, волохатий полтергейст. У-у, о, мамо, мамо, о То кота за хвіст мого тягає, То

Ooo yeah oh oh Oh oh oh oh I thought I'd shiver I thought I'd weaken When you asked me to meet up again I was so sure that In one second All my emotions would rush

Не слышны в саду даже шорохи, Все здесь замерло до утра. Если б знали вы, как мне дороги Подмосковные вечера. Речка движется и не движется, Вся из лунного серебра. Песня

Barry Tolbert, Lookout Lane He was white knuckling a diamond ring And fumbling for the dome light Sherry Lynn knows something's up 'Cause Berry ain't ever been stuck For words like he is tonight Since they

Everyday I sit here waiting Everyday just seems so long And now I've had enough of all the hating Do we even care, it's so unfair Any day it'll all be over Everyday there's nothing