Музей Старожитностей

Як ми ходимо обоє
нетрями старого дому!..
Гобелени і гобої
славлять пару невідому,
ніби бачать нашу змову:
кожен дотик - теплий спалах.
І тоді ми знову (й знову)
переходимо в дзеркалах.

На годиннику з гербами,
як завжди, година друга,
крадеться вслід за нами,
може, туга, може, фуга...
Повз портрети і портшези
з нами йде луна від кроків.
Ми кудись надовго щезли
(двісті років? Триста років?).

І, коли вже стане темно,
з неопалених покоїв
(я, здається, вівся чемно,
я нічого не накоїв),
у жаркі вогні неонні
повертаємось навіки.
Я несу тебе в долоні,
життя таке велике...

Похожие новости.

Холоди на землю впали, холоди Молодий сумує місяць, молодий Він свою шукає зірку, Мон амур, зітхає гірко А у місті тисячі доріг І всюди сніг, всюди сніг Холоди замкнули брами, холоди Може мідний гріш, а може золотий Хтось

Милая, ведь это не лечится И я ее, вряд ли, оставлю Сердце вдруг вот гляди и расплещется И на губах останутся капли лжи Мне не выносимо держи Расплавленных глаз витражи В алмазную пыль разбивай Милая, ведь

С сигаретой в зубах иду в гости к другу. Хорошего друга не меняю на подругу! Иду к нему, несу в кармане пузырь Знаю дома он, да знаю – он один. Мы обнимемся при встрече,

Бежит рассвет По улицам пустым, гася все огни. Сомнений нет, Но я прошу – в последний раз оглянись. Как долго не прощали обид, И где-то еще память болит. Но не

Hey - heute ist unser Tag - alles auf Liebesspieler. Hey - heute ist unser Tag - alles auf meinen Sieger. Mein Geld ist knapp, doch der Tipp ist hei?, die Wetten stehen