Музей Старожитностей

Як ми ходимо обоє
нетрями старого дому!..
Гобелени і гобої
славлять пару невідому,
ніби бачать нашу змову:
кожен дотик - теплий спалах.
І тоді ми знову (й знову)
переходимо в дзеркалах.

На годиннику з гербами,
як завжди, година друга,
крадеться вслід за нами,
може, туга, може, фуга...
Повз портрети і портшези
з нами йде луна від кроків.
Ми кудись надовго щезли
(двісті років? Триста років?).

І, коли вже стане темно,
з неопалених покоїв
(я, здається, вівся чемно,
я нічого не накоїв),
у жаркі вогні неонні
повертаємось навіки.
Я несу тебе в долоні,
життя таке велике...

Похожие новости.

Подих вітру приходить у сні. Заворожує. Каже мені: - Ти пробач, ти прости, Та й не поспішай. Я з тобою піду, тільки почекай.- На волю в небеса На волю в небеса На волю в небеса Як пташка вільна

Down through the ages men have died for their women And they've done so so many times But each time I loved one I always lost one And I guess the right one

Одинокий вечер без тебя, Тебя нет со мной, скучаю я… Пустует наш столик на двоих, Догорают свечи, я одна… А по тёмным улицам гуляет дождь! Фонарей далёких мерцает свет!!! Ты сегодня уже наверно не придёшь… Тебя нет

Там, где-то там, светит надежда в ночи Радость и грусть в лодке качает прибой Мы пришли к самому краю земли Что ж , ну и пусть, нам хорошо здесь с тобой Позади, как всегда,

Bows and flows of angel hair And ice cream castles in the air Feather cannons everywhere I've looked at clouds that way Now they only block the sun They rain and snow on everyone So many