Музей Старожитностей

Як ми ходимо обоє
нетрями старого дому!..
Гобелени і гобої
славлять пару невідому,
ніби бачать нашу змову:
кожен дотик - теплий спалах.
І тоді ми знову (й знову)
переходимо в дзеркалах.

На годиннику з гербами,
як завжди, година друга,
крадеться вслід за нами,
може, туга, може, фуга...
Повз портрети і портшези
з нами йде луна від кроків.
Ми кудись надовго щезли
(двісті років? Триста років?).

І, коли вже стане темно,
з неопалених покоїв
(я, здається, вівся чемно,
я нічого не накоїв),
у жаркі вогні неонні
повертаємось навіки.
Я несу тебе в долоні,
життя таке велике...

Похожие новости.

Silver leaves are spinning round Take my hand as we go down and down and down Looking for water But I lost God in a New York minute Don't know about you but my

Я б вирвав серце і язик Та чи зумію я мовчати І жити з відчуттям палати Що має номер шість Хтозна куди веде цей шлях А може краще і не знати І не кричати й не

Сны, реками прошлого текут к тебе Смывая дни и слёзы тают на руке Моя душа, одна танцует грустный вальс И лишь печаль ей тянет руку каждый час Пустой февраль, забрал меня в свою постель Укрыл

Был обычный день Точно не весна Я помню как теперь Что ты была одна И разносила письма А я попал в зависимость Пепел сигареты И одинокий парк 101 совет как сделать первый шаг Кусаю ногти до крови А сам стесняюсь

Светофоры мигали зеленым огнем И можно идти домой. По дорогам через город, на другой конец пешком. Шторы расступились надо мной Внизу под серым небом. На подоконник прыгнет ветер, Погасит спичку и опять наверно... Знаешь, знаешь, мне некуда