Музей Старожитностей

Як ми ходимо обоє
нетрями старого дому!..
Гобелени і гобої
славлять пару невідому,
ніби бачать нашу змову:
кожен дотик - теплий спалах.
І тоді ми знову (й знову)
переходимо в дзеркалах.

На годиннику з гербами,
як завжди, година друга,
крадеться вслід за нами,
може, туга, може, фуга...
Повз портрети і портшези
з нами йде луна від кроків.
Ми кудись надовго щезли
(двісті років? Триста років?).

І, коли вже стане темно,
з неопалених покоїв
(я, здається, вівся чемно,
я нічого не накоїв),
у жаркі вогні неонні
повертаємось навіки.
Я несу тебе в долоні,
життя таке велике...

Похожие новости.

Sour candy endings Coffee stains where oh I'm so tangled up in my Big sunglasses and bed hungry second day fare No we went under, the weight was to much to carry and I

Wake up, don't just lay there like cold granite stone Wake up, we're too close to be alone Wake up and please darling, hold me if you would Don't just lay there like

На закате осеннего дня Я пытался судьбу обмануть, Но загнал вороного коня, И туманом покрылся мой путь. Так уж вышло, простите, мадам, - Жизнь и смерть не зависят от нас И упал я лицом к облакам И,

дом на окраине вещего сна здесь почтальоном ветер время сверяет в полночь луна с боем далеких часов дом моей грусти, сладости лунной не для кого то, что открыто далью пролетов ляжет на спины дом на окраине

Maitre Gims: Je n'aurais jamais la force d'un Xmen, donc je sort des mix-tapes. J'suis ce gosse en manque d'affection, Qu'on vois souvent dans les films de science-fiction. Wesh enfoir? pourquoi t'insiste, J't'ai d'ja dit qu'je