Музей Старожитностей

Як ми ходимо обоє
нетрями старого дому!..
Гобелени і гобої
славлять пару невідому,
ніби бачать нашу змову:
кожен дотик - теплий спалах.
І тоді ми знову (й знову)
переходимо в дзеркалах.

На годиннику з гербами,
як завжди, година друга,
крадеться вслід за нами,
може, туга, може, фуга...
Повз портрети і портшези
з нами йде луна від кроків.
Ми кудись надовго щезли
(двісті років? Триста років?).

І, коли вже стане темно,
з неопалених покоїв
(я, здається, вівся чемно,
я нічого не накоїв),
у жаркі вогні неонні
повертаємось навіки.
Я несу тебе в долоні,
життя таке велике...

Похожие новости.

Все по колу кока-колу, Кока-колу не пили діди. Футболу, бейcболу, Тосолу, росолу небуло, було Не було біди. Жили у Раю пацан і чувіха. Сказано - Яблук не красти - Блядь, А воно взяло на себе гріха І тепер

Видишь, я жива Сердце мое бьется Голос нежно льется Не остыла кровь моя И глаза мои Видят превосходно А душа свободно В облаках парит А внутри меня Реки и озера Стаи, птицы, ветер Снегопады, горы... Измученное сердце снова бьется Моя рука твоей опять

Since the beginning of all life's beginnings Right at the very dawning of the sun Any and everyone had cause and reason For in good all good is done Now down in every heart

Z ziemi zbieram wszystko co Omijasz ty omija on P?? biletu suchy li?? Mo?e chc? moje by? Pyta? si? nie boj?: Po co to komu? Wezm? was do domu Wiem ?e nic nie zmieni? Bo to przeznaczenie Schowam cho?by

Облізлі пальці мої риють холодну землю, Біль не дає заснути і я іду на волю. Я бачу тіла інших - вони вже майже згнили, І їм не треба їсти, щоб підтримувати сили. Приспів: Чомусь так