Музей Старожитностей

Як ми ходимо обоє
нетрями старого дому!..
Гобелени і гобої
славлять пару невідому,
ніби бачать нашу змову:
кожен дотик - теплий спалах.
І тоді ми знову (й знову)
переходимо в дзеркалах.

На годиннику з гербами,
як завжди, година друга,
крадеться вслід за нами,
може, туга, може, фуга...
Повз портрети і портшези
з нами йде луна від кроків.
Ми кудись надовго щезли
(двісті років? Триста років?).

І, коли вже стане темно,
з неопалених покоїв
(я, здається, вівся чемно,
я нічого не накоїв),
у жаркі вогні неонні
повертаємось навіки.
Я несу тебе в долоні,
життя таке велике...

Похожие новости.

Вы встречались, и она шептала. Что все время о тебе мечтала. Ночь шальная в небеса взлетала, Опьяняла, любовь играла. Ты дарил ей и цветы и звезды. Говорил в стихах о снах и грезах. И она тебя

Мне земли оковы через мгновение будут уже не знакомы. И этой дробью вывело из сердца груз, что копился годы. Эти мелодии не в ноты…В ее глазах угасающих лишь забота И напутствия короткие, но

And I Know And I Know And I Know And I Know And I Know And I Know And I Know And I Know I know what you like Everything you love I know what you

There are no ground staff in the empty corridors Is no one sleeping? No one awake? I'd start an engine in the night If only just to break the silence That last intake of air The

[Z-Ro:] Let me ask you something why you spend all your time talking about me Cause I'm smokin drinkin and getting paid and you still doing bad without me I know you don't