Музей Старожитностей
Як ми ходимо обоє
нетрями старого дому!..
Гобелени і гобої
славлять пару невідому,
ніби бачать нашу змову:
кожен дотик - теплий спалах.
І тоді ми знову (й знову)
переходимо в дзеркалах.
На годиннику з гербами,
як завжди, година друга,
крадеться вслід за нами,
може, туга, може, фуга...
Повз портрети і портшези
з нами йде луна від кроків.
Ми кудись надовго щезли
(двісті років? Триста років?).
І, коли вже стане темно,
з неопалених покоїв
(я, здається, вівся чемно,
я нічого не накоїв),
у жаркі вогні неонні
повертаємось навіки.
Я несу тебе в долоні,
життя таке велике...
Похожие новости.
I Knew the Moment I Lost You
A man may have his trials and tribulations and at times he feels so low and so blue But from now on I will be entirely different and I knew the
Так Як Какао
Я є ніби фраєр Ти є ніби дама Ми є ніби пара Ми є ніби добра пара Все є... ніби Цей ніби не знає Той ніби мудрує Сторож ніби жива А ти ніби вірна Все є мутне... Так як, так
Путана
1. Ты служишь украшением стола: Тебя, как рыбу, к пиву подают. Любой, кто заплатил, имеет все права - И вот ночную бабочку ведут. А помнишь школу, первый поцелуй? Я имя твое в парке вырезал, Стихи тебе
Девушки Бонда
Ты не забыл старый пароль И позвонил ровно в пять Длинный гудок - это итог Больше не надо Ты мой актер, я твоя роль Что не успел ты сыграть Знаешь я даже рада Вряд ли в сценарии
Три Поради
Край дороги не рубай тополю, Може та тополя - твоя доля. Твоя доля світла тополина, Наче пісня журавлина. Не рубай тополю, не рубай тополю, Бо зустрінешся з бідою. Не рубай тополю, не рубай тополю, Краще принеси, ти,
