Музей Старожитностей

Як ми ходимо обоє
нетрями старого дому!..
Гобелени і гобої
славлять пару невідому,
ніби бачать нашу змову:
кожен дотик - теплий спалах.
І тоді ми знову (й знову)
переходимо в дзеркалах.

На годиннику з гербами,
як завжди, година друга,
крадеться вслід за нами,
може, туга, може, фуга...
Повз портрети і портшези
з нами йде луна від кроків.
Ми кудись надовго щезли
(двісті років? Триста років?).

І, коли вже стане темно,
з неопалених покоїв
(я, здається, вівся чемно,
я нічого не накоїв),
у жаркі вогні неонні
повертаємось навіки.
Я несу тебе в долоні,
життя таке велике...

Похожие новости.

белый огонь снега белее белый огонь больше не

Sitting by the bed side Held his hand and kissed his face Then he closed his eyes and I watched him slip away Seems like only yesterday He was young as I am now But

Одного туманого ранку, Коли сонце сходить так поволі, Після битви під Крутами Вмирав її молодший син, Мужньо, як воїн. Крізь сльози вона Й сьогодні чує його голос. Ма, якщо б прожити знов життя, Якщо б мій шлях не

Ma dove vanno le donne sole scoprono la citt? le donne sole nelle sere fredde nelle macchine, in due o tre. Ma come guardano le donne sole in cerca di un complimento le donne sole storie poco chiare, se le raccontano in

В облаках летать не стала Просто тихо помечтала Нежно что-то напевала Лалала-лала-ла От брюнетов я устала От блондинов толку мало Но теряться я не стала И что-то искала Ты моя мечта, породнись со мною. Ты моя мечта, стань моей