Музей Старожитностей

Як ми ходимо обоє
нетрями старого дому!..
Гобелени і гобої
славлять пару невідому,
ніби бачать нашу змову:
кожен дотик - теплий спалах.
І тоді ми знову (й знову)
переходимо в дзеркалах.

На годиннику з гербами,
як завжди, година друга,
крадеться вслід за нами,
може, туга, може, фуга...
Повз портрети і портшези
з нами йде луна від кроків.
Ми кудись надовго щезли
(двісті років? Триста років?).

І, коли вже стане темно,
з неопалених покоїв
(я, здається, вівся чемно,
я нічого не накоїв),
у жаркі вогні неонні
повертаємось навіки.
Я несу тебе в долоні,
життя таке велике...

Похожие новости.

Es war heut sehr hei? und der Tag war lang, doch langsam kommt die Nacht. Die Harten fahren in die Stadt, denn Stress ist wieder angesagt. Wir bleiben auf dem Spielplatz auf unserer Bank: Alk,

Hey, today's my lucky day, trust me and "Love is here". Hey, today's our lucky day, honest, no need to fear. Under starters orders they're off and running clear. And way out front it's "Love

Вітри шумлять восени, Зривають листя з гілля, Мені приходить у сни Жадана ніжність твоя. І я вертаю літа, Чарівний юності час, Та осінь не поверта Кохання знову до нас. Летять у даль журавлі, Курличуть сумом з-під хмар, І болем в

Уважаемые пассажиры! Приветствуем вас на борту нашего лайнера. Пристегните ремни, мы взлетаем. (х2) Там, там Там под облаками. Там, там Ты меня найди. Там, там Бьют дожди ручьями. Там, там Ты меня возьми. Цепочкой длинной дорога Дорога что в никуда Шагаю я понемногу Толкаю ноги

Я не знаю где, я не знаю как Оборвалась эта лента, затерялось счастье где-то Не пойму куда, унесла вода Мои белые рассветы Припев: А ты была нигде и в каждом уголке А ты несла весь белый