Музей Старожитностей

Як ми ходимо обоє
нетрями старого дому!..
Гобелени і гобої
славлять пару невідому,
ніби бачать нашу змову:
кожен дотик - теплий спалах.
І тоді ми знову (й знову)
переходимо в дзеркалах.

На годиннику з гербами,
як завжди, година друга,
крадеться вслід за нами,
може, туга, може, фуга...
Повз портрети і портшези
з нами йде луна від кроків.
Ми кудись надовго щезли
(двісті років? Триста років?).

І, коли вже стане темно,
з неопалених покоїв
(я, здається, вівся чемно,
я нічого не накоїв),
у жаркі вогні неонні
повертаємось навіки.
Я несу тебе в долоні,
життя таке велике...

Похожие новости.

В заметiлях осенi смереки, Мов зеленi свiчечки, горять. З невеселим клекотом лелеки Понад ними в далечiнь летять. Приспів: Линуть птахи, а у мене - сльози. На прощання я махаю їм рукою. Прилiтайте, коли скiнчаться морози, I земля моя

She said, I know what it's like to be dead I know what it is to be sad And shes makin' me feel like I've never been born I said, who put all

І час минає, час біжить, І, кому треба, не стоїть. Та дуже довга ця доба, Та, що зоветься "без кінця". Вони не бачили майбутнє. Безсмертя було в них могутнім. Не зрозуміли вони вчасно - Вогник цей вже

I Ти уяви собі - падає Боінг Людей кидає сила ваги Як погані бі-бої вони падають вниз Найпоганіша криза із усіх криз Я у салоні і саме в цей час Хтось на небі надав мені шанс Я

[Couplet 1: Maitre Gims] Citoyens, citoyennes... Citoyens, citoyennes, je vous demande votre attention Nous sommes tous victime du cancer de la raison Le diable vit dans vos maisons je le vois dans tout mes