Музей Старожитностей

Як ми ходимо обоє
нетрями старого дому!..
Гобелени і гобої
славлять пару невідому,
ніби бачать нашу змову:
кожен дотик - теплий спалах.
І тоді ми знову (й знову)
переходимо в дзеркалах.

На годиннику з гербами,
як завжди, година друга,
крадеться вслід за нами,
може, туга, може, фуга...
Повз портрети і портшези
з нами йде луна від кроків.
Ми кудись надовго щезли
(двісті років? Триста років?).

І, коли вже стане темно,
з неопалених покоїв
(я, здається, вівся чемно,
я нічого не накоїв),
у жаркі вогні неонні
повертаємось навіки.
Я несу тебе в долоні,
життя таке велике...

Похожие новости.

Я просыпаюсь, но не помню когда засыпал Всё тело словно кто-то разобрал на части и не собрал Пытаюсь найти отражение в зеркале, но там чей-то оскал. Злобная мерзкая маска, чтоб никто не узнал…

J'aimerais pouvoir te dire tout ce que tu repr?sentes pour moi Pourquoi je t'ai toujours, toujours, toujours l? La o? tu m'as vue, tu m'as eue. J'suis la mouche, toi l'araigne? Ma libert?,

Fear is like a tree That grows inside of me silently And you could be my blood And be a part of me secretly I've lost a war I've lost a fight I've killed a man Wasted

I've got leather on my shoes, And I've got a dream to live, There is nothing left to lose, So I'm going, I've got a suitcase here in my hand, And I've got a hungry

Милая, ведь это не лечится И я ее, вряд ли, оставлю Сердце вдруг вот гляди и расплещется И на губах останутся капли лжи Мне не выносимо держи Расплавленных глаз витражи В алмазную пыль разбивай Милая, ведь