Музей Старожитностей

Як ми ходимо обоє
нетрями старого дому!..
Гобелени і гобої
славлять пару невідому,
ніби бачать нашу змову:
кожен дотик - теплий спалах.
І тоді ми знову (й знову)
переходимо в дзеркалах.

На годиннику з гербами,
як завжди, година друга,
крадеться вслід за нами,
може, туга, може, фуга...
Повз портрети і портшези
з нами йде луна від кроків.
Ми кудись надовго щезли
(двісті років? Триста років?).

І, коли вже стане темно,
з неопалених покоїв
(я, здається, вівся чемно,
я нічого не накоїв),
у жаркі вогні неонні
повертаємось навіки.
Я несу тебе в долоні,
життя таке велике...

Похожие новости.

Ci vediamo Venerd? lo so non passa mai ed io rimango solo a contare le ore mentre un altro giorno muore adesso dove vai adesso cosa fai tu senza stelle io senza poesie sempre soli per le vie Ad

(I. Higgenbotham/E. Drake/D. Fisher) Goodmorning heartache You old gloomy sight Goodmorning heartache Thought we said goodbye last night I tossed and turned Until it seemed you had gone But here you are with the dawn Wish I'd forget

Я блукав в пошуках снів Я шукав в темряві слід Жодної не зустрів, щоб назвати своєю Відчай був друг мені Стільки цих самотніх літ, Доки між вечорів не зустрів я тебе Ніби той промінь світла Ти ввійшла

1. Гляжу на поплавок я как горе - рыболов. Какой-то жалкий окунь - недельный мой улов. А рядом мальчик рыбку таскает, почем зря, И иногда с улыбкой глядит на меня. ПРИПЕВ: Эх, ма -

По нічному місті знову я блукаю, Згадую дитинство і тебе в нім шукаю, Проводжаю знову твій трамвай останній Залишилось в ньому моє перше кохання Приспів: Радість моя, щастя моє Дякую долі, що ти в мене є Радість