Музей Старожитностей

Як ми ходимо обоє
нетрями старого дому!..
Гобелени і гобої
славлять пару невідому,
ніби бачать нашу змову:
кожен дотик - теплий спалах.
І тоді ми знову (й знову)
переходимо в дзеркалах.

На годиннику з гербами,
як завжди, година друга,
крадеться вслід за нами,
може, туга, може, фуга...
Повз портрети і портшези
з нами йде луна від кроків.
Ми кудись надовго щезли
(двісті років? Триста років?).

І, коли вже стане темно,
з неопалених покоїв
(я, здається, вівся чемно,
я нічого не накоїв),
у жаркі вогні неонні
повертаємось навіки.
Я несу тебе в долоні,
життя таке велике...

Похожие новости.

Come here rude boy, boy Can you get it up Come here rude boy, boy Is you big enough Take it, take it Baby, baby Take it, take it Love me, love me Come here rude boy, boy Can

Yeh, ah... ah Boy wonder... Drizzy Ah... ah... Uh Ya'll ain't really like me I can understand Ma flow is sitting right inside da pocket on ma pants I'm still fly, you can't float Run this shit,

Не питай мене нічого Лиши мене в спокою Я хочу бути сам Старі рани, як каміння Падають на мої плечі Це все твоя вина У моїх ріках знов панують твої води Води з твого джерела І несуть мене

Люблю не раз вертатись до старого табурету, де кілька книжечок лежить, завинених в газету. Коли з-за неба виринає ніч назустріч дневі, мов спомин випливають із полиць слова вишневі. Слова, що пахнуть житом, сіном, сонячними

Lovers, keep on the road you’re on Runners, until the race is run Soldiers, you’ve got to soldier on Sometimes even the right is wrong They are turning my head out To see what I’m