Музей Старожитностей

Як ми ходимо обоє
нетрями старого дому!..
Гобелени і гобої
славлять пару невідому,
ніби бачать нашу змову:
кожен дотик - теплий спалах.
І тоді ми знову (й знову)
переходимо в дзеркалах.

На годиннику з гербами,
як завжди, година друга,
крадеться вслід за нами,
може, туга, може, фуга...
Повз портрети і портшези
з нами йде луна від кроків.
Ми кудись надовго щезли
(двісті років? Триста років?).

І, коли вже стане темно,
з неопалених покоїв
(я, здається, вівся чемно,
я нічого не накоїв),
у жаркі вогні неонні
повертаємось навіки.
Я несу тебе в долоні,
життя таке велике...

Похожие новости.

[Z-Ro:] Keeping crack out my pocket, a pistol but I don't cock it All I wanna do is get paid, but the legal way I use to be selling drugs, running up and

Бледный: Колос оказался глиняным... Нет! Не Только по пояс и рухнул вниз. Как срезанный колос, коса нашла на камень Сталь оказалась крепче, чем ваша ложь А мне кричали: "Не трожь! Это наше!" Да, я не против...

Муз: В.Резников Сл. Л.Виноградова Ну что ж, опять Ты хочешь в старое играть, Маски и грим – все, как вчера. Понять пора - Мне больше не нужна игра. Слышишь, шепчу тебе пора Карточный

Обійма тебе холод, чуєш подих із неба, Підіймаєш свій погляд - хтось літає без тебе... Незгасаючий спогад, зачинити в раз двері Не дозволить й дорога в небо кличе до себе... Приспів: Ти згасаєш, ти згасаєш

1 Ніжний місяць зігрів твої очі, В них побачив щасливі сни. Зорі ворожать, щоб все, що ти хочеш - Все збулося у ці дні весни. Каштанові білі квіти Знов дихають у вікні, І так мріє полюбити Кияночка навесні. Приспів: Кияночка,