Музей Старожитностей

Як ми ходимо обоє
нетрями старого дому!..
Гобелени і гобої
славлять пару невідому,
ніби бачать нашу змову:
кожен дотик - теплий спалах.
І тоді ми знову (й знову)
переходимо в дзеркалах.

На годиннику з гербами,
як завжди, година друга,
крадеться вслід за нами,
може, туга, може, фуга...
Повз портрети і портшези
з нами йде луна від кроків.
Ми кудись надовго щезли
(двісті років? Триста років?).

І, коли вже стане темно,
з неопалених покоїв
(я, здається, вівся чемно,
я нічого не накоїв),
у жаркі вогні неонні
повертаємось навіки.
Я несу тебе в долоні,
життя таке велике...

Похожие новости.

1 На підвіконні залишені, лишені спогади Тяжкі та злі, що не просто, просто позбутися Їх намагаєшся втратити, втратити марно ти Вмерти, розбитись навіки, навіки забутися. 2 Так заплановано йдеш на світанку ти Без "до побачення". Кригою стане

Гонит ветер вдаль пенные следы Убегающей волны. Я не знаю, с кем, я не знаю, где Ты, ты, ты. Одинокий луч солнца из-за туч Не согреет нас теплом. Мне знакомо всё. Только далеко Мой покой и сон. Припев: Странно

Кто придумал, скажи, эти пробки? В переулках зима Затаилась и ждет, что же будет. Мы с тобою в железной коробке. Ты давно не любовь, Просто чем-то похожие люди. Я чувствую, как звенят твои нервы. Шестера не выдержит,

Silver leaves are spinning round Take my hand as we go down and down and down Looking for water But I lost God in a New York minute Don't know about you but my

Jeste? tak blisko ale przecie? mi?dzy nas Nie wejdzie nikt Nie wyobra?am sobie ?eby przed kim? zn?w Uchyli? drzwi Bez s??w zrozumiem wi?c nie musisz m?wi? nic Gdzie ty tam ja Nie chodzi jednak o to aby ca?y czas W