Музей Старожитностей

Як ми ходимо обоє
нетрями старого дому!..
Гобелени і гобої
славлять пару невідому,
ніби бачать нашу змову:
кожен дотик - теплий спалах.
І тоді ми знову (й знову)
переходимо в дзеркалах.

На годиннику з гербами,
як завжди, година друга,
крадеться вслід за нами,
може, туга, може, фуга...
Повз портрети і портшези
з нами йде луна від кроків.
Ми кудись надовго щезли
(двісті років? Триста років?).

І, коли вже стане темно,
з неопалених покоїв
(я, здається, вівся чемно,
я нічого не накоїв),
у жаркі вогні неонні
повертаємось навіки.
Я несу тебе в долоні,
життя таке велике...

Похожие новости.

It’s been a long time since I prayed Let the words fall where they may Forgive me now for what I’m about to say Tired of being on my knees Sick of begging you please Since

(Anderson/Squire) So we worked all around amidst the glory of life Any fire of the flame would be made Should the famine of change to diguise everyone Who cannot see the soul of truth

Я залишаю своє минуле Я залишаю усе, що було Я забуваю всі минулі дні Я не чекаю із неба квітів Я вже не хочу тебе зустріти Я вже не вірю у пророчі сни Я вже не

Daddy I can't sleep tonight, it's happening again, Voices in the kitchen are shouting And it's keeping me awake, Is it something I've done wrong? Maybe it's all my fault, And why is Mummy crying

I feel like a stranger in this home I built for you And I can't understand this awful change you're going through But lately I've been watching you grow colder every day And