Музей Старожитностей

Як ми ходимо обоє
нетрями старого дому!..
Гобелени і гобої
славлять пару невідому,
ніби бачать нашу змову:
кожен дотик - теплий спалах.
І тоді ми знову (й знову)
переходимо в дзеркалах.

На годиннику з гербами,
як завжди, година друга,
крадеться вслід за нами,
може, туга, може, фуга...
Повз портрети і портшези
з нами йде луна від кроків.
Ми кудись надовго щезли
(двісті років? Триста років?).

І, коли вже стане темно,
з неопалених покоїв
(я, здається, вівся чемно,
я нічого не накоїв),
у жаркі вогні неонні
повертаємось навіки.
Я несу тебе в долоні,
життя таке велике...

Похожие новости.

Чё вы от меня хотите, не чего я не пойму Люди говорят что я пишу одну хуйню Это вам не руки вверх Это вам не фактор 2 Это мой стиль, это мой стайл, это

Коли війна вривається у двері, Не захистять слова й печатки на папері. Потрібно йти, потрібно брати зброю І право на життя відстояти в горнилі бою... Одна біда пішла на захід, інша прийшла зі сходу. І

Далеко до тепла, Говорят, что весна пришла. Ветрена, как твой поцелуй, Остывший только, только. За окном, как тогда По весне талая вода. Если можешь, ты расскажи, "Не долго" - это сколько? Припев: Но посмотреть так трудно в глаза, И невозможно

Morning people Wandering, where is home She cries, mother Father, all alone Where is hipe she prays A bowl of food could buy Another day She wants to fly away Look at me Got shoes I never wear Look at

Yeah, yeah, bring it on Uh huh, with the ya ya, yeah Just sitting around kicking it a little bit I thought we would record something tonight And I do want to dedicate it