Музей Старожитностей

Як ми ходимо обоє
нетрями старого дому!..
Гобелени і гобої
славлять пару невідому,
ніби бачать нашу змову:
кожен дотик - теплий спалах.
І тоді ми знову (й знову)
переходимо в дзеркалах.

На годиннику з гербами,
як завжди, година друга,
крадеться вслід за нами,
може, туга, може, фуга...
Повз портрети і портшези
з нами йде луна від кроків.
Ми кудись надовго щезли
(двісті років? Триста років?).

І, коли вже стане темно,
з неопалених покоїв
(я, здається, вівся чемно,
я нічого не накоїв),
у жаркі вогні неонні
повертаємось навіки.
Я несу тебе в долоні,
життя таке велике...

Похожие новости.

Чи знаєш ти, Як сильно в душу б’є безжальний дощ? Так, ніби він завжди чекав лише мене. А, як болить зимовий спокій нашого вікна Ніжно пастельний, як і твій улюблений Моне. Приспів: Така, як ти Буває раз

I've got a never ending love for you From now on that's all I wanna do From the first time we met I knew I'd have never ending love for you. I've got a

Sunrise doesn't last all morning A cloudburst doesn't last all day Seems my love is up and has left you with no warning It's not always going to be this grey All things must

When I walk on by, girls be looking like "Damn, he fly!" I pimp to the beat, walking on the street in my new Lafreak, yeah This is how I roll, animal

THE TRAIN THAT NEVER STOPS (Dallas Frazier) « © '67 Acuff-Rose Music, BMI » For years I've tried to leave this poor man's valley On a train that's on its way to richer ground Where