Музей Старожитностей

Як ми ходимо обоє
нетрями старого дому!..
Гобелени і гобої
славлять пару невідому,
ніби бачать нашу змову:
кожен дотик - теплий спалах.
І тоді ми знову (й знову)
переходимо в дзеркалах.

На годиннику з гербами,
як завжди, година друга,
крадеться вслід за нами,
може, туга, може, фуга...
Повз портрети і портшези
з нами йде луна від кроків.
Ми кудись надовго щезли
(двісті років? Триста років?).

І, коли вже стане темно,
з неопалених покоїв
(я, здається, вівся чемно,
я нічого не накоїв),
у жаркі вогні неонні
повертаємось навіки.
Я несу тебе в долоні,
життя таке велике...

Похожие новости.

На шість хвилин зникає сон... Вода і тінь з її долонь – Сумна і божевільна! Кривий танок її бажань – Останній крок у океан... Далека і свавільна! Приспів: Я бачила вогонь у неба на вустах, Запалена у снах

With the voices getting nearer I knew that I had to hide, I got up behind a coffin, then I saw who was inside, By the skin and bones of Blackbeard I

See them walking hand in hand across the bridge at midnight Heads turning as the lights flashing out it's so bright Then walk right out to the fourline track There's a camera rolling

Groove it up, it's Friday night time to have some fun, alright. to know what's up, I gotta reach n' pick up the phone. yeah the answer's always Mick my favourite band is having a

Эй, морячки! А это ласты чьи??? По голове себе постучи! Стучу в твою дверь - потерял ключи! По голове себе постучи! Посейдон! Выйди из морских пучин! По голове себе постучи! Аххх... Аххх... Апчхи...! По голове себе постучи! Ах