Ворждень/ Париж вже чека

(Bonus track)
Джимові Морісону,Памелі Курсон і не тільки...

Викинь за вітром всі мої пісні,
Стримай попіл часу у своїх долонях,
Що гріють серце моє на весні,
Ти моя матір, ти моя доня.

Колір волосся – руде від природи,
Погляд вовчиці, загнаної в пастку.
Думка за думкою виходять з моди,
Я схилюсь на коліна, розкажи мені казку.

Я буду з тобою, доки хватить терпіння
В лагіднім устрої сенсу життя.
Я буду з тобою навіть в муках спасіння,
Я буду з тобою в сльозах каяття.

І доки дивитимешся мені в очі
З благанням відступитись від Божої волі,
Я скажу тобі :”До наступної ночі…
То не в моїх силах - ховатись від долі.”

То не в моїх силах - зупинити події
Логічного висновку твоїх застережень,
Я вже нікому не дарую надії,
Я вже не бачу ніяких обмежень.

І знову в мовчанні проникливі звуки
Якийсь музикант нам іще раз зіграє.
Дай поцілую іще раз твої руки,
Збирайся скоріше - Париж вже чекає…

Хвилину на погляд, двері вже відкриті,
Все у цім світі колись та минає.
Розслабтеся, любі - столи вже накриті,
Збирайся скоріше - Париж вже чекає…

А чи наше щастя було скріплене небом ?
Ніхто не скаже, бо ніхто не знає,
Як воно було, і як воно треба,
Збирайся скоріше - Париж вже чекає…

Похожие новости.

Тачанка

Ты лети с дороги, птица, Зверь, с дороги уходи! Видишь, облако клубится, Кони мчатся впереди! И с налета, с поворота, По цепи врагов густой Застрочит из пулемета Пулеметчик молодой. Припев: Эх, тачанка-ростовчанка, Наша гордость и краса, Пулеметная тачанка, Все четыре колеса! Эх, тачанка-ростовчанка, Наша

Чуєш

Чуєш, вітер реве? З заходу звістку несе. Звістку криваву страшну Загибель твою і мою, брате. Шепотом стала юрба гомоніти, Сунуть тевтони пів світу скорити. Суне навала в мечах та хрестах, Смерть або рабство несе нам вона. Коршуни зграями

Сколько

…Здесь НоГГано… Ближе, чем ты думаешь… 2 две круглых 8… Есть чё сказать… Сколько новых схем, сколько не пройденных дорог, не пробитых стен Сколько не пролитых слёз, не сказанных слов Не прочитанных книг, не досмотренных снов… Понтов,

Отображенье

Разбитое отображение несло нам счастье, но, увы, мимо нот, Как небо без сомнения показало всё наоборот, Летела вверх, глаза закрыла, волна несёт тебя и в никуда, Там твоё воображение обещает быть рядом всегда. Обещает

Вічні Сутінки

Задуті доменні печі У серці мокрий жмут павутиння Калюжі токсичної сечі Відбивають похмурі склепіння Труби, розірвані кригою Звисають іржавим лахміттям Скалічені штучним заплідненням Майбутні тисячоліття Неба обпечена шкіра Розквітла кривавими пухирями В безглузді людського виру Розтікались мазутнії плями Жорстке випромінення мрій Щастя з