Ворждень/ Париж вже чека

(Bonus track)
Джимові Морісону,Памелі Курсон і не тільки...

Викинь за вітром всі мої пісні,
Стримай попіл часу у своїх долонях,
Що гріють серце моє на весні,
Ти моя матір, ти моя доня.

Колір волосся – руде від природи,
Погляд вовчиці, загнаної в пастку.
Думка за думкою виходять з моди,
Я схилюсь на коліна, розкажи мені казку.

Я буду з тобою, доки хватить терпіння
В лагіднім устрої сенсу життя.
Я буду з тобою навіть в муках спасіння,
Я буду з тобою в сльозах каяття.

І доки дивитимешся мені в очі
З благанням відступитись від Божої волі,
Я скажу тобі :”До наступної ночі…
То не в моїх силах - ховатись від долі.”

То не в моїх силах - зупинити події
Логічного висновку твоїх застережень,
Я вже нікому не дарую надії,
Я вже не бачу ніяких обмежень.

І знову в мовчанні проникливі звуки
Якийсь музикант нам іще раз зіграє.
Дай поцілую іще раз твої руки,
Збирайся скоріше - Париж вже чекає…

Хвилину на погляд, двері вже відкриті,
Все у цім світі колись та минає.
Розслабтеся, любі - столи вже накриті,
Збирайся скоріше - Париж вже чекає…

А чи наше щастя було скріплене небом ?
Ніхто не скаже, бо ніхто не знає,
Як воно було, і як воно треба,
Збирайся скоріше - Париж вже чекає…

Похожие новости.

Is This What Feeling Gets? (Dorothy’s Theme)

Feeling? Feeling? Swear to God this is more than I can deal with Thinkin' back on that old song Where did I go wrong by caring and sharing Mean together no matter I can't stand not

Раненое Солнце

Ты не придешь опять ко мне во сне Но я подожду тебя И обниму удавом на спине Вдоль ребер тугой петлей То ли беги, то ли стой. Я буду резать губы пополам Улыбкой своей дурить Словно немного

Атас (Feat. Иванушки Int.)

Глеб Жеглов и Володя Шарапов За столом засиделись не зря. Глеб Жеглов и Володя Шарапов, Ловят банду и главаря! Расцвела буйным цветом малина, Разухабилась разная тварь Хлеба нет, а полно гуталина, Да глумится горбатый главарь, Припев: Атас, эй, веселей,

Трубочный Табак

Трубочный табак, Словно чернослив. В кольцах голубых — Мысли кое-как. Мысли о тебе, И зеленый чай. Странная печаль. Где же ты теперь? Я убивала себя, Пока ревновала тебя. Луна умирала в снегах, А я — плавилась в руках. Зачем, зачем нас с

Мобильный

Спрятался город за тёмными шторами За фонарями и за светофорами Про всё забыл, про всё забыл Про всё забыл, про всё забыл Разведены мосты... Чай твой давно остыл... Не отвечает мобильный Не отвечает мобильный Не отвечает мобильный Не отвечает