Зупини Час
А може так не треба, чи варто зупинитись на мить або заплющити очі та вниз не дивитись
Не хочу стати я сірою тінню безмовною з холодними стінами думками ділитись
До самої прірви, до згубного краю ступаю, ногами міряю страх
Та я ще не певний, чи знову повірю словам, що тремтять на губах:
Зупини час. Скільки лишилося нам?
Прожени біль. Знову між нами стіна…
Зачинені двері, застиг погляд на стелі, так дивно, як лунко годинником тікає пульс
І не так вже й цікаво, що стане відтепер, і не важливо не скільки чи впаду або зірвусь
До самої прірви, до згубного краю ступаю, ногами міряю страх
Та я ще не певний, чи знову повірю словам, що тремтять на губах:
Зупини час. Скільки лишилося нам?
Прожени біль. Знову між нами стіна
Мій біль стане стіною, спробуй розбити, якщо є сили
Не зупинили, час тікає, ще ближче до прірви, а ми не змінили нічого,
лишилася крихта остання до згубного краю, не вірю, не знаю…
І далі ступаю, на жаль, не помічаючи сенсу, наче згасаю
Похожие новости.
Безответно
Ты стоишь, а я бегу на месте Не могу сделать этот первый шаг Я не вмасть как черная невеста Твои глаза словно лезвия ножа Пронзай меня не спеша От тебя отторваться нет сил И с тобой
The Tower
A great lord came walking through the forest one morning with a weapon in his hand; Rich was his castle, he lacked for nothing, but killing was his plan; When a white bird flew
Maria Elena
Maria Elena you're the answer to a prayer Maria Elena can't you see how much I care To me your voice is like the echo of a sigh And when you're near my
Жизни Не Жалко
Тёмные воды, меченые карты Трудные годы, лёгкие старты И кажется скоро всё станет так просто И плед на коленях и такие близкие звёзды Но новое утро, новые дороги Моря по колено и сбитые ноги И капли
Рідне Надсяння
Надсяння, моє ти Надсяння, Народився і ріс в тім краю. Зустрів я тут зорі, світання, І знайшов вірну долю свою. Дзюрчить лісовий потічок, Звеселяє він душу мою, Буйним цвітом біліє садочок, Соловейко щебече в гаю. Приспів: Рідні гори над