Прозор

Сонячне джерело,
Ти ще чарівне. Ти чарівне,
Просто моє тепло
Більш не потрібне. Не потрібне.
Раптом за гарячими зірками
Місто випускає сивий дим.
Місто, де колись мене кохали,
Де запам’ятали молодим.

Приспів:
І ми, мов зорі -
Холодні, далекі, прозорі.

Сонячне джерело
Я заховав, хоча й не стерпно,
Аби ти не було
Незрозумілим та кумедним.
Ми чомусь лякаємося сміха
Більше, ніж лишатися самим.
Подих найкумеднішого лиха.
Місто випускає сивий дим.

Приспів

Похожие новости.

Морена - зима підкралась вовком голодним Пальці морозу лізуть пiд кольчугу Воi в седлi, але не видно дороги Лютий. Зимно. Земле моя, твої ріки i трави Вкрила надовго бiла блакить На вогняних колісницях богiв снiг тане Лютий.

Где по земле, белым саваном стелется небо, Где до огня, километры нехоженых троп, Я проходил, оставляя апокрифам небыль, Боль рваных струн да сумятицу брошенных строф. Как взнуздала Русь Рукавами рек Кочевой восток В седлах запада. В поводу

Я так устал бродить Среди высоких стен, Где каждый шаг к тебе подобен пытке, Я так хотел тебя Навеки взять в свой плен, Но сам пленён огнём твоей улыбки, Огнём твоей улыбки. Припев: В глухую полночь Манит этот свет Кто

Ой в полі калина, Ой в полі стояла, Хто йде не минає, Калину ламає. Хто йде не минає, Калину ламає, Тяжко тому жити, Хто долі не має. Ой чиє ж то жито, Чиї ж то покоси? Чия ж то дівчина Розпустила

Мне говорили трудно быть птицей вольной. Сладко летать по небу, да падать больно. Может, взлетишь разок с тебя довольно. Камнем, да на дно... Скоро летать устанешь мне говорили. От неудачи первой опустишь крылья. Сколько таких упрямых