Діалог З Часом

В господаря часу звільнитись нелегко буває.
На вушко пеґасу квартет цвіркунів вальс секунд навіває.
Тут дзвонить будильник і гімном куранти зітхають.
Сьогодні, господарю мій, я тебе залишаю.

Без слів і прощань твій настінний лічильник кукує.
Без сліз і сподівань моє серце здається гальмує.
Ти дар заслужила, тебе відпускаю на волю.
І вільну щоранку гонець сповістить тобі долю.

На схід і на захід виходять твої два віконця.
Ти легко впізнаєш гонця, наречу його сонцем.
В господаря часу звільнитись нелегко буває.
І вкотре, господарю мій, я тебе залишаю.

Похожие новости.

Знала, все не вечно, но не верила, что мы с тобой расстанемся. Ранена насквозь, перетерплю, и даже шрама не останется. Будет новая песня в тетрадке, не беспокойся, я в полном порядке, Слезы сдержи,

Бистриця, Бистриця, ще й Бистрець. Вода з гори котиться, ще й униз. Вітер в небі хмари пасе, ген за обрій, за далекий обрій їх понесе. Там в долині дівчина, гарна наче калина милого свого вигляда. Там

Мамине обличчя у дитинство кличе, Із дитинства в юність поглядом веде... Мамине обличчя сонця мені зичить, Мамине обличчя - любе й молоде... Приспів: "Не старійте, мамо" - Б’ю я телеграму. Не ховайте в зморшки Тіні від років. А огляньтесь

Брігідон, брігідон, брігідон. М’ясо, м’ясо. Брігідон, бріг-брігідон, брігідон. М’ясо, м’ясо. Довбонуло музло і усіх понесло, Бо живої струни торкнулось воно, Надибали: хап! – і торкнуло нас, Розв’язалися ноги та кинулись в пляс. А за ними одразу

Приспів: Зима, бо сніг це твої сльози, Зима, бо вітер твої коси, Вона, на серці сніг лишає, А сніг, його вода змиває. Вона кохала міцно, Вона тримала серце, Вона дивилась у вічі, Готуючись померти, Терпіла біль шалений, Затамувавши подих, На сонці