Діалог З Часом

В господаря часу звільнитись нелегко буває.
На вушко пеґасу квартет цвіркунів вальс секунд навіває.
Тут дзвонить будильник і гімном куранти зітхають.
Сьогодні, господарю мій, я тебе залишаю.

Без слів і прощань твій настінний лічильник кукує.
Без сліз і сподівань моє серце здається гальмує.
Ти дар заслужила, тебе відпускаю на волю.
І вільну щоранку гонець сповістить тобі долю.

На схід і на захід виходять твої два віконця.
Ти легко впізнаєш гонця, наречу його сонцем.
В господаря часу звільнитись нелегко буває.
І вкотре, господарю мій, я тебе залишаю.

Похожие новости.

Над казачей волей ворон кружится. Не кружи над полем, черная птица! Ей, гони мой верный конь! Его не тронь! Нам с тобой, братец, Сабля - сестрица. С нами Божия матерь, мамка вдовится. Ей,

У каждого из нас на свете есть места, Куда приходим мы на миг уединится, Где память, как строка почтового листка, Нам сердце исцелит, когда оно томиться. И я спешу туда, там льется

Словно небо растеряло по земле свои дожди И ушедших дней зачем-то стало жаль Ветер листьями чуть слышно прошептал мне: "подожди, Я верну тебе назад твою печаль" Неужели так бывает, чтобы всё вернулось вновь Нет, не

Входи в мой дом как друг Чтобы потом предать меня. Ешь хлеб из моих рук, спи у огня. Люби меня как брат Чтобы суметь меня убить Когда тебя твой страх закрутит вниз. В доме, где кроме

Краплинами ярого воску стікає на крони літо, А я все в думках крізь весни до тебе лечу, лечу. Та тільки ніяк не можу на стежці тебе зустріти, Блукаю осіннім вітром в обірваних струнах