Річенька

В’ється рiченька в’юнка помiж осокою,
Тут, кохана, зустрiчались в юностi з тобою.
Тут чекав тебе щодня, доки мiсяць зiйде...
Пiд вербичкою сидiв, все чекав, що прийдеш.

Я до хутора щолiта їду у вiдпустку
I в даруночок тобi знов привiз я хустку.
Попiд хатою ходжу. Сонечко сiдає.
Нiчка тиха. Зорепад. Лиш тебе немає.

Ось я знову бiля рiчки. Мiсяченько свiтить.
Пiд вербичко чекаю, щоб тебе зустрiти...
Вийди, дiвчино моя, прошу, не жартую,
До серденька пригорну, нiжно поцiлую.

Я поклав оту хустинку на кленову кладку,
Вранцi будеш воду брати - забереш на згадку.
- Так чому ж ти не прийшла, дiвчинонька мила?
- Бо я все своє життя iншого любила.

Похожие новости.

Прийду додому жбурну ключі Піду я зранку прийду вночі Мене спитаєш що буде знов Тобі я скажу тільки любов Хтось любить жити на цій землі І працювати у цій ріллі Хтось любить холод а хтось жару А

1. Позволим друг другу расслабиться, расслабиться, расслабиться, От нас ничего не убавится, а только прибавится нам. Позволим друг другу расслабиться, Как только возможно друзьям. От нас ничего не убавится, а только прибавится нам, А только прибавится

Ti vedo donna da qui mi devi parlare dai raccontami Due occhi che dentro i miei si lasciano andare un po' Arrivata la fine di una storia che ha dato e che

Мы заточили рифмы острее бритвы!- Радость Битвы! Мы читаем куплеты как молитвы!- Радость Битвы! Мы заточили рифмы острее бритвы!- Радость Битвы! Тут стоят наши войска!- Перед вами самый разгар нового костра! Язвами колючими звенят клочья созвучий! Осмелюсь я наслать

Тепло твоїх очей Моє серце зігріває Кохав але тепер Нічого вже немає Я вмер для себе вмер Вже не летить моя душа До сонця в небо Тепер лише тепер Зникає в темряві усе Чого так треба Ти хотів нести свої