Річенька

В’ється рiченька в’юнка помiж осокою,
Тут, кохана, зустрiчались в юностi з тобою.
Тут чекав тебе щодня, доки мiсяць зiйде...
Пiд вербичкою сидiв, все чекав, що прийдеш.

Я до хутора щолiта їду у вiдпустку
I в даруночок тобi знов привiз я хустку.
Попiд хатою ходжу. Сонечко сiдає.
Нiчка тиха. Зорепад. Лиш тебе немає.

Ось я знову бiля рiчки. Мiсяченько свiтить.
Пiд вербичко чекаю, щоб тебе зустрiти...
Вийди, дiвчино моя, прошу, не жартую,
До серденька пригорну, нiжно поцiлую.

Я поклав оту хустинку на кленову кладку,
Вранцi будеш воду брати - забереш на згадку.
- Так чому ж ти не прийшла, дiвчинонька мила?
- Бо я все своє життя iншого любила.

Похожие новости.

Муз: А.Иванов Сл. Д.Рубин Ты в моё сердце как-то раз Ворвался музыкой тревожной, Когда однажды в поздний час Вдруг позвонил из жизни прошлой. Дышало тёплым ветром лето за окном, Сама себе я на мгновенье удивилась, Когда спустя

Пустой вагон метро, последний поезд, Как быстро все прошло у нас с тобою. Еще вчера смотрел в глаза иначе, Сегодня улетел, не думай, я не плачу. А я любовь на волю отпустила, Ну

My mistake was to love you, girl Love you, girl My mistake was to give you all Tell the world First I had you In the palm of my hand But I let you slip through Like

стільки років - жодного дзвінка ні відбитків пальців на конвертах не кажіть мені - вона сама це байдуже бо якщо відверто то сніг пам’ятає довше за нас сніг пам’ятає довше за нас сніг тане довше ніж ми добре

Не свернуть на огни, Просто так не заглянуть. Как-нибудь позвони, Позвони мне как-нибудь. И в отсутствие начала Продолжение любое Ты, наверно, это знала на другом конце покоя. И пустая середина, Называемая мною, Как забытая причина, Прячет руки за спиною. Меньше двух И слова