Річенька

В’ється рiченька в’юнка помiж осокою,
Тут, кохана, зустрiчались в юностi з тобою.
Тут чекав тебе щодня, доки мiсяць зiйде...
Пiд вербичкою сидiв, все чекав, що прийдеш.

Я до хутора щолiта їду у вiдпустку
I в даруночок тобi знов привiз я хустку.
Попiд хатою ходжу. Сонечко сiдає.
Нiчка тиха. Зорепад. Лиш тебе немає.

Ось я знову бiля рiчки. Мiсяченько свiтить.
Пiд вербичко чекаю, щоб тебе зустрiти...
Вийди, дiвчино моя, прошу, не жартую,
До серденька пригорну, нiжно поцiлую.

Я поклав оту хустинку на кленову кладку,
Вранцi будеш воду брати - забереш на згадку.
- Так чому ж ти не прийшла, дiвчинонька мила?
- Бо я все своє життя iншого любила.

Похожие новости.

Alienated Yea! I feel so alienated, alienated, yea. Ooh. yea yea yea where did it go Some say I've become a shooting star. I've been wondering where you are...seems like your forever and

В цьому місті - все на місці. Тихий скверик. Білий дім. Ряд кіосків, є вже церква, є вже костьол. Мер у кріслі, діти в яслях, І у дошки вчителі. В цьому місті - все на

Мамо, вечір догоря, Вигляда тебе роса, Тільки ти, немов зоря, Даленієш в небеса, Даленієш, як за віями сльоза. Ти від лютої зими Затуляла нас крильми, Прихилялася Теплим леготом. Задивлялася білим лебедем, Дивом-казкою За віконечком,- Сива ластівко, Сиве сонечко. Сад вишневий на порі, Повернулись журавлі. А мені,

Правильно с утра, а я проснулся вечером Как обычно проспал десятки встреч, У меня лично, всегда такие правила, Засыпать тогда, когда жизнь заставила. А за окном уже давно смеркается, Знаешь, (что?) а мне это нравиться, И

Навколо пустеля бетонних могил Де душі людські неначе пісок Де не побачиш червоних вітрил Лише стружку від домовинних досок Приспів: Це істерія сірих будинків Цей психоз приречених буднів Це вакханалія мертвих придурків Світла благаю (весь куплет - 2) Я