Домівко Моя

Домівко моя, мій човник у водах бурхливих,
І пристань, і доля, яку сотворила сама.
Бувала в тобі я нещасна, бувала й щаслива,
Згорала й сміялась, та все ж прожила недарма.

Приспів:
Домівко моя - притулок надій,
Колиска душі у віночку із мрій,
Роздолля думкам і пам’яті слід,
І сутність моя ти, і мій родовід.

В тобі я ховалась від злого недоброго ока,
В тобі затівала гостей хороводи гучні.
У неба блакить і у душі, відкриті й високі,
З віконець твоїх проводжала я в люди пісні.

Приспів

Домівко, коли журавлі заберуть мене в небо,
Коли заридають мої хризантеми в саду,
Не плач, не сумуй: упаду я зорею до тебе,
І тихо до ніг твоїх душу свою покладу.

Приспів

Похожие новости.

Пристань

Когда я был ребенком, Я часто спрашивал старших- Что ждет тех, Кто допил Жизни чашу- В своих фантазиях чистых Думал жить лет триста!- Сны показывали мне в конце пути мою Пристань- Строгая, гордая, Пустая, но не одинокая! На краю

Стаканы

Ну-ка мечи стаканы на стол, Ну-ка мечи стаканы на стол; Ну-ка мечи стаканы на стол И прочую посуду. Все говорят, что пить нельзя, Все говорят, что пить нельзя; Все говорят, что пить нельзя, А я говорю, что

Вже Не Сам

Твій листок золотого клена Вже намок - він не летить до неба. Вже не так, як кожну мить, кричать вірші, співає дощ... Вже не так, як кожну ніч, мовчать пісні, ковтають... Серце вкрала... Приспів: Вже не сам...

Skin Divers

Walking under skies Waiting for the fall Meet me at the cornershop I'll show you it all Free you of your mind Something you wont find In the west-end pages with your google dirty fingers It's

Жанна

вітер з моря мінлива плахта висоти сірі скелі сірі очі сірі пасма наступний день і далі день хіба що зможе принести ховаєш в скриню кожен рік кожну згаслу ніч завтра вкотре читай торішній жовтий лист звичні спазми звичні сльози що