Перлина Монмартра

Перлина Монмартра закинена в хащі готелів
Моя Рекам'є ти нещадна мов кат
Ти над томом сльозливим ридала в готелі
І вставала дивитись крізь шибу тремка

Мов сувора любов залишалась самою надовго
Без пісень трубадурів у мжичці що слалася в даль
Що потоком пливла тротуаром брудним невимовно
Як маріння терпке як залізна жіноча печаль

Як зітхання жоржин знічев'я в завулках
Ти вставала в імлі залишала німовно любов
Ненаситну захланну. Так гулко
На світанні несли через місто вино

А ножі гільйотини як посміх маркізи
Взято холодом уст що казали мені
Либонь всім говорили бентежно і ніжно
Не весна не любов і не так і не ні

Перлина Монмартра закинена в хащі готелів
Моя Рекам'є ти нещадна мов кат
Ти над томом сльозливим ридала в готелі
І вставала дивитись крізь шибу тремка

Похожие новости.

Dance.Dance.Dance

I Удвох, утрьох нас збирає по кімнатах смог Якщо захочеш сонця – є нова програма Вмикаєш, загоряєш, шампунем все змиваєш Все строго віртуально, а такий так само Як вчора, того тижня востаннє було смішно Харє-Харє Кришна,

Я Стою На Земле

Я стою на земле, на бедняжке земле Я хочу ей помочь, но сил уже нет Прости нас дорогая, мы виноваты Нас хотят убрать, но им нас не взять Мы можем любить, и не хотим

Нелюбимый Мужчина

А я тем утром будто бы сумасшедший... Переводил часы назад, но прошедшее Уже не вернешь, как не зашьешь в груди брешь моей Моя нежная... Утешь меня... Или зарежь меня Через повешенье убей меня... Это

Мелодия Дождя

Слёзы на глазах может быть пустяк В час когда на улице дождь. Что-то я сказала тебе не так, Но прошлого уже не вернёшь. Ты мне не звонишь, не пишешь Лишь капли стучат по крышам Я птицей

Девятиэтажный Дом

Тихо Следуя древним инстинктам Плавно взлетает в небо Дом девяти этажей Дом девяти этажей Дом девяти этажей Протри глаза – наш дом летит Теперь нам ничего не страшно И драг дилер никогда Нам не подсунет эту лажу И телевизор отключился