Стріляли, Зрештою, Свої…

Стріляли, зрештою, свої...
...в квітні були зняті мої вірші у
"Зміні", зарізані у "Жовтні", потім надійшли
гарбузи з "Дніпра", "Вітчизни".
(з щоденника Василя Симоненка, 3.09.1963р.)

Таки прострелений словами
У пружні груди й навздогін -
Як по землі з дзвіниці дзвін -
Він впав, хитнувся перед нами
І роздавив слова лаї.

Стріляли зрештою, свої -
Та тільки вельми завидющі,
Що красивіший він, що дущий...

Свавілля обійма гаї...
Дзвін знов цілується з громами
І з тишою в очах у мами,
Він перепитує її:
"Стріляли, зрештою, свої?.."

Похожие новости.

Ти шукала мене ночами довгими Шукала мене навіть уві сні Я не буваю в кіно та тобі все одно А коли знайшла – з глузду з’їхала Я як уві сні, як у малюнках, Де ти

She can sparkle like the moonlight on the river At times her words can cut you like a knife She's got a way of being tough and tender But she'll always be the

Целуя знамя в пропыленный шелк И выплюнув в отчаянье протезы, Фельдмаршал звал: "Вперед, мой славный полк! Презрейте смерть, мои головорезы!" И смятыми знаменами горды, Воспалены талантливою речью,- Расталкивая спины и зады, Одни стремились в первые ряды - И

Не слышны даже шорохи в саду, Не слышны даже шорохи в саду, Ты напрасно ждёшь меня, Я отдыхаю от тебя, Я к тебе сегодня не приду. «Таймс» прочту сегодня поутру, То, что пишут там мне не

Павутина неправди оточує світ - Сіонистична брехня! Бездоказний наклеп зробив з тебе вівцю, Іграшку в жидівських руках! Вони казали: "Як ми страждали Від рук арійських воїнів! Націонал-соціалізм забути треба назавжди" Але не бути цьому доки живі ми! Шість