Стріляли, Зрештою, Свої…

Стріляли, зрештою, свої...
...в квітні були зняті мої вірші у
"Зміні", зарізані у "Жовтні", потім надійшли
гарбузи з "Дніпра", "Вітчизни".
(з щоденника Василя Симоненка, 3.09.1963р.)

Таки прострелений словами
У пружні груди й навздогін -
Як по землі з дзвіниці дзвін -
Він впав, хитнувся перед нами
І роздавив слова лаї.

Стріляли зрештою, свої -
Та тільки вельми завидющі,
Що красивіший він, що дущий...

Свавілля обійма гаї...
Дзвін знов цілується з громами
І з тишою в очах у мами,
Він перепитує її:
"Стріляли, зрештою, свої?.."

Похожие новости.

How you hurt me, oh how you cause me pain Well hurt like mine you could never never understand Never understand I remember the tears were in my eyes River town is burning, the

Куплет первый: Детство беззаботное-улица, друзья, Бегали мы босые в чистые поля, На реке рыбачили, не боясь дождя, И девочек дурачили, гуляли до утра, И за это тоже, благодарю тебя. Припев: Мама, тебя дороже нет на целом свете, Мама,

I'm gonna leave you here I'm gonna leave you at the station I've got a long way to go baby Woman don't you cry for me Now I can't take no more Now I don't

Вчера я шел домой - кругом была весна. Его я встретил на углу, и в нем не понял ни хрена. Спросил он: "Быть или не быть?" И я сказал: "Иди ты на...!" Мы все

Надрывается гитара, бьёт барабан И рояль со сцены в зал пошёл на таран Тех, кто к нам сегодня в гости Оторваться пришёл. Много лет тому назад в СССР Мог ли думать я, простой пионер, Что с