Стріляли, Зрештою, Свої…

Стріляли, зрештою, свої...
...в квітні були зняті мої вірші у
"Зміні", зарізані у "Жовтні", потім надійшли
гарбузи з "Дніпра", "Вітчизни".
(з щоденника Василя Симоненка, 3.09.1963р.)

Таки прострелений словами
У пружні груди й навздогін -
Як по землі з дзвіниці дзвін -
Він впав, хитнувся перед нами
І роздавив слова лаї.

Стріляли зрештою, свої -
Та тільки вельми завидющі,
Що красивіший він, що дущий...

Свавілля обійма гаї...
Дзвін знов цілується з громами
І з тишою в очах у мами,
Він перепитує її:
"Стріляли, зрештою, свої?.."

Похожие новости.

муз. и сл. О.Пахомов Снег, белая пыль Тёплых дней быль Кошмар суеты. Всё замело Как будто не было весны Где вы мои сны? Мою любовь, мои мечты Куда уносишь ты? Белая метель, тихую ночь разбудишь ты. Белая метель,

[Verse 1:] Baby close your eyes and just Take my hand and put your trust In my heart I'll show you things you never seen before Girl the world is full of hearts But they

You were juliet and I was into you And I asked you out till you couldn't say no and you finally felt it too. I drove you down the boulevard, thats where

Много красок белых в палитре моей В ней все сказки дней и печали ночей Я рисую, пусть мешают слёзы И я верю что ещё не поздно. Знаешь, я с тобою умела летать Что же вдруг

Гори залишила, кинула смереки Подалась за щастям у світи далекі А безоке щастя по світам блукає Мавку дні і ночі серед гір шукає Приспів: Залишила гори, кинула смереки Подалась за щастям у світи далекі А безоке щастя