Стріляли, Зрештою, Свої…

Стріляли, зрештою, свої...
...в квітні були зняті мої вірші у
"Зміні", зарізані у "Жовтні", потім надійшли
гарбузи з "Дніпра", "Вітчизни".
(з щоденника Василя Симоненка, 3.09.1963р.)

Таки прострелений словами
У пружні груди й навздогін -
Як по землі з дзвіниці дзвін -
Він впав, хитнувся перед нами
І роздавив слова лаї.

Стріляли зрештою, свої -
Та тільки вельми завидющі,
Що красивіший він, що дущий...

Свавілля обійма гаї...
Дзвін знов цілується з громами
І з тишою в очах у мами,
Він перепитує її:
"Стріляли, зрештою, свої?.."

Похожие новости.

[Originally by UK SUBS] One two three Four five six Gotta do a dance And it goes like this Yeah some little girl's gotta hold on me She's only thirteen but oh so sweet Got me down

Щось таке в твоїх очах, Щось небачене ніколи на Землі Нам кохання вкаже шлях З цього шляху не зійдемо, зрозумій. І бачу я, ти фея Зачарувала, серце вкрала ла-ла-лай І бачу я, і знаю я, Що не

Ці люди - більшеніж Ці майси - більшеніж Ці сторі - більшеніж Маєш розум - словом ріж І Кома буде - не буде коми Не так, щоби у ясна, але знайомі Ми перетиналися - десь, якось Але так,

What a friend we have in Jesus all our sins and grieves to bear What a privilege to carry everything to God in prayer Oh what peace we often forfeit of what

Мой дом на холме, за бумажной рекой, Я хотел-бы к нему дотянуться рукой. Но, только кто-то плохой взял простой карандаш и на том берегу вывел слово «мираж». А что б я никогда не ушел