Казка Про Козака Та Чорта

Їхав із бою Козак з юрбою
На відпочинок до своєї дівчини.
Вона жила в місті - верст ще зо двісті
Коням летіти.
Аж стало темніти.

Зловив кілька гав та від своїх відстав,
Кричить з переляку: "Де ж ви, мої друзяки?!
Якого це бісу я в’їхав до лісу?"

"Чого мене кличеш? Може, душу позичиш?"
"Йой, Діва Пречиста! Згинь, сила нечиста!"
"Кінь та шабля хороші, та я дам тобі гроші
Будеш в мене служити - відьмочкам ноги мити."

"Не служу я нікому, тільки Богу одному,
Ні ляхам, ні татарам, і тобі я не пара."
Шабля свиснула вгору, та якраз в оту пору
Ранок півнем озвався - Чорт кудись подівався.

Похожие новости.

Гонит ветер вдаль пенные следы Убегающей волны. Я не знаю, с кем, я не знаю, где Ты, ты, ты. Одинокий луч солнца из-за туч Не согреет нас теплом. Мне знакомо всё. Только далеко Мой покой и сон. Припев: Странно

The door to my heart was open Open wide much wider than wide (I said the door was open) And I had been praying and hoping That your love would come walking inside I should

Страшно было мне, я ждала застыв Узнав, что рухнул целый мир, остался только ты Тогда была я как на дне, но сказала: "Ничего Переживу. Меня ты сделаешь сильней" Пойдём со мной, не надо

Під облачком явір похилений На нім сидит пташок премилений. Чуєш, милий, як той пташок співат, Же з любови нич добра не биват. Ци та любост єст од Бога дана, А чи може дьяблом підшептана, Хоц би

Нет, не так уж плохо всё у нас Есть ещё в душе надежда Я ещё увижу глубину небесных глаз Я ещё спою, как прежде Родная, не плачь Родная, не плачь Моя родная, не плачь Ты слышишь, родная,