Казка Про Козака Та Чорта

Їхав із бою Козак з юрбою
На відпочинок до своєї дівчини.
Вона жила в місті - верст ще зо двісті
Коням летіти.
Аж стало темніти.

Зловив кілька гав та від своїх відстав,
Кричить з переляку: "Де ж ви, мої друзяки?!
Якого це бісу я в’їхав до лісу?"

"Чого мене кличеш? Може, душу позичиш?"
"Йой, Діва Пречиста! Згинь, сила нечиста!"
"Кінь та шабля хороші, та я дам тобі гроші
Будеш в мене служити - відьмочкам ноги мити."

"Не служу я нікому, тільки Богу одному,
Ні ляхам, ні татарам, і тобі я не пара."
Шабля свиснула вгору, та якраз в оту пору
Ранок півнем озвався - Чорт кудись подівався.

Похожие новости.

Я на синім неба тлі, Наче вишу у петлі Власноручного сплетіння Із уламків життєвміння Мої витягнуті риси Смерті жовтого лиця Геть тікають наче криси З тонучого корабля І назовні виступа вщент Зруйнована душа моя, вщент Приспів: Ні, я не гріх, бо

I am near you You don't see me Can you feel me I'm closer than close Does it hurt? Does it burn? Do you know What you've lost? Are you scared of the dark? Now that you're gone All that

Що то за предиво, що за новина, То Діва Марія сина родила. А як вона породила, тоді його увиділа, Пречиста Діва. А Йосип старушо над яслами стоїть, Йсусові Христові оксамит стелить. А Марія ще й співає,

Муз: О.Молчанов Сл. А.Славоросов Как время вперед летит, Было время любви и время лжи, А теперь для меня, Время пляшущего огня. От жара глаза сухи, Фотографии, письма и стихи, Все что ветер не стёр, Я бросаю в

Он послал ей письмо, отпустил словно птицу с руки Далеко, далеко по течению вечной реки Дочь открыла письмо по утру в городке небольшом. Сколько лет уж прошло, только память пробило как гром. В год