Казка Про Козака Та Чорта

Їхав із бою Козак з юрбою
На відпочинок до своєї дівчини.
Вона жила в місті - верст ще зо двісті
Коням летіти.
Аж стало темніти.

Зловив кілька гав та від своїх відстав,
Кричить з переляку: "Де ж ви, мої друзяки?!
Якого це бісу я в’їхав до лісу?"

"Чого мене кличеш? Може, душу позичиш?"
"Йой, Діва Пречиста! Згинь, сила нечиста!"
"Кінь та шабля хороші, та я дам тобі гроші
Будеш в мене служити - відьмочкам ноги мити."

"Не служу я нікому, тільки Богу одному,
Ні ляхам, ні татарам, і тобі я не пара."
Шабля свиснула вгору, та якраз в оту пору
Ранок півнем озвався - Чорт кудись подівався.

Похожие новости.

А всі казали так не можна І всі казали треба змін Хотіли ми жити в світі справедливім Небо нас почуло Все змінилось скоро, ніби через ніч Нові ідеали всюди кругом засіяли Чекали ми кращого (3) Що буде

Доведи, що звістка остання – Нестримне бажання, що то чутки. І слухавка падає вниз, І замість розмови крізь – важкі гудки. Я не перебільшую і настрій собі псую, І ніч не відмовиться шукати по вулицях

Он,он из желтый стали,его все ждали,он,как минимум,вечный Он,он не новый,не старый,как ни странно,он чисто сердечный Правда,его каждому надо,парень ты или баба Хотя бы встретится взглядом бл* буду Только не слушаюсь маму Нас потянуло на искусство Раз,вот

Сказал себе я: брось писать,- Но руки сами просятся. Ох, мама моя родная, друзья любимые! Лежу в палате - косятся, Не сплю: боюсь - набросятся,- Ведь рядом - психи тихие, неизлечимые. Бывают психи разные - Не буйные,

Темнота на улицах, а в подъездах мрак Я иду по городу пьяный как дурак. Не смешно не весело – меня сильно тянет спать, А навстречу девочка, ох курочка, твою мать! На неё как глянул