Казка Про Козака Та Чорта

Їхав із бою Козак з юрбою
На відпочинок до своєї дівчини.
Вона жила в місті - верст ще зо двісті
Коням летіти.
Аж стало темніти.

Зловив кілька гав та від своїх відстав,
Кричить з переляку: "Де ж ви, мої друзяки?!
Якого це бісу я в’їхав до лісу?"

"Чого мене кличеш? Може, душу позичиш?"
"Йой, Діва Пречиста! Згинь, сила нечиста!"
"Кінь та шабля хороші, та я дам тобі гроші
Будеш в мене служити - відьмочкам ноги мити."

"Не служу я нікому, тільки Богу одному,
Ні ляхам, ні татарам, і тобі я не пара."
Шабля свиснула вгору, та якраз в оту пору
Ранок півнем озвався - Чорт кудись подівався.

Похожие новости.

Today I saw a familiar face across a city street, sitting in the doorway with a blanket round his feet. At first I didn't place him the way you often do, but the

Mia madre che ha insistito che facessi colazione e sa che la mattina il mio stomaco si chiude ho finto di esser stanco, ho finto di star male lei non ci casca pi?

А все пухке і білесеньке взимку, Коли сніг замете навкруги. Цей час для санчат, сніжок і забав, Кожен з нас цього весь рік чекав! Сніг лапатий так мило кружляє В товаристві зелених ялин. Навіть сонця круг,

Еще не сгустились тени, Но все холоднее высь. Бичуя опустошенье, Над сердцем ветра взвились. О, канувшие удачи, Которых не нужно мне! О, сон, что живешь иначе, И жизнь, что ведешь во сне... Взвевайтесь, ветра, над глушью Простершейся мглы ночной! Безлюдье

Жил в Константинополе ишак, Ездил турок Бен-Гасан на нём, И нередко, сняв чувяк, И нередко, сняв чувяк, Ишака бил больно чувяком. И ишак избитый, весь в слезах, У мечети на закате дня Завопил: "Молю, Аллах, Уважаемый Аллах, Сделай человека