Казка Про Козака Та Чорта

Їхав із бою Козак з юрбою
На відпочинок до своєї дівчини.
Вона жила в місті - верст ще зо двісті
Коням летіти.
Аж стало темніти.

Зловив кілька гав та від своїх відстав,
Кричить з переляку: "Де ж ви, мої друзяки?!
Якого це бісу я в’їхав до лісу?"

"Чого мене кличеш? Може, душу позичиш?"
"Йой, Діва Пречиста! Згинь, сила нечиста!"
"Кінь та шабля хороші, та я дам тобі гроші
Будеш в мене служити - відьмочкам ноги мити."

"Не служу я нікому, тільки Богу одному,
Ні ляхам, ні татарам, і тобі я не пара."
Шабля свиснула вгору, та якраз в оту пору
Ранок півнем озвався - Чорт кудись подівався.

Похожие новости.

Молодому, голодному, худому, бледному, как поганка, Где-то в районе Таганки говорила цыганка: Вижу, малолеткой ты в казённом доме был И та, которую ты любил, не дождалась. Вижу, с детства ненавидел власть, Отец погиб там, где

Зрошує камінь теплий біль, Вона хоче сховатись у своїх долонях: Обернувся обман в очах у сіль. Голубить їй вітер волоссям скроні... Приспів: Він не вартий твоїх сліз, Він не гідний твоїх думок! Не ховай блакиті скрізь, Він не

Ти вимикаєш, заміняєш свій мінус на плюс Ти вимикаєш, заміняєш свій мінус на плюс Ти вимикаєш, заміняєш свій мінус на плюс Плюс на мінус Ти купувала, чаклувала своїм тілом пісні Ти купувала, чаклувала своїм тілом

Чтоб в страшной пустоте мое осталось тело Чтобы в последний раз душа моя горела Земным безсилием, летя в рассветной мгле И дикой жалости, доставленной из вне За поэта! Да, красавчик! А вот тема, вот еще,

вітер вестиме за руку тебе до мого вікна залиш в мене на шибках відтиск своїх долонь коли ранок заходить у нас - не відпускай забудь в мене на згадку одну лиш свою рукавичку ти смієшся