Казка Про Козака Та Чорта

Їхав із бою Козак з юрбою
На відпочинок до своєї дівчини.
Вона жила в місті - верст ще зо двісті
Коням летіти.
Аж стало темніти.

Зловив кілька гав та від своїх відстав,
Кричить з переляку: "Де ж ви, мої друзяки?!
Якого це бісу я в’їхав до лісу?"

"Чого мене кличеш? Може, душу позичиш?"
"Йой, Діва Пречиста! Згинь, сила нечиста!"
"Кінь та шабля хороші, та я дам тобі гроші
Будеш в мене служити - відьмочкам ноги мити."

"Не служу я нікому, тільки Богу одному,
Ні ляхам, ні татарам, і тобі я не пара."
Шабля свиснула вгору, та якраз в оту пору
Ранок півнем озвався - Чорт кудись подівався.

Похожие новости.

А може так не треба, чи варто зупинитись на мить або заплющити очі та вниз не дивитись Не хочу стати я сірою тінню безмовною з холодними стінами думками ділитись До самої прірви,

Я не кажу тобі: "Прощавай" Не хочу тебе відпускати Мої думки як міцні грати Якщо й захочеш - не зламати Приспів: Лети, доки життя в повітрі Не забувай, коли тобі дарують квіти Лети, доки життя в повітрі Не

Я живу, где тени Уберечь сумели Всё, всё, что было между нами, Я бегу по краю От вещих снов сгораю Я, Я в этой жизни без тебя Смогла, жизнью твоей была За тебя отдала, ты слышишь Я душу

Моя пісня танцює по закоханих расах, Обличчя дівоче - кришталева водиця, Сплямована країна чекає на героя, Бо Чиста Батьківщина - це чиста криниця. Вороги плюють в твою Криницю, З якої потім будеш пити; А влада на

Припев: Кострома городок, невелики дома, Улиц старинных тесьма. Свет над рекою, Кострома городок, невелики дома, Улиц старинных тесьма... Кострома, здесь девчушка скучает одна. Стала мне в жизни она званной сестрой. Если грусть, если в поезде позднем трясусь Вспомню