Казка Про Козака Та Чорта

Їхав із бою Козак з юрбою
На відпочинок до своєї дівчини.
Вона жила в місті - верст ще зо двісті
Коням летіти.
Аж стало темніти.

Зловив кілька гав та від своїх відстав,
Кричить з переляку: "Де ж ви, мої друзяки?!
Якого це бісу я в’їхав до лісу?"

"Чого мене кличеш? Може, душу позичиш?"
"Йой, Діва Пречиста! Згинь, сила нечиста!"
"Кінь та шабля хороші, та я дам тобі гроші
Будеш в мене служити - відьмочкам ноги мити."

"Не служу я нікому, тільки Богу одному,
Ні ляхам, ні татарам, і тобі я не пара."
Шабля свиснула вгору, та якраз в оту пору
Ранок півнем озвався - Чорт кудись подівався.

Похожие новости.

Протопи ты мне баньку, хозяюшка, Раскалю я себя, распалю, На полоке, у самого краюшка, Я сомненья в себе истреблю. Разомлею я до неприличности, Ковш холодный — и все позади. И наколка времен культа личности Засинеет на левой

It's a big big world It's easy to get lost in it You've always been my girl And I'm not ready to call it quits We can make the sun shine in the moon

То не тучи - грозовые облака По-над Тереком на кручах залегли. Кличут трубы молодого казака. Пыль седая встала облаком вдали. Кличут трубы молодого казака. Пыль седая встала облаком вдали. Оседлаю я горячего коня, Крепко сумы приторочу вперемет. Встань,

Вже віддавна я не бачив Свій рідний край Ті прекрасні ліси, гори Мій чудовий земський рай Думка моя там літає Мов вітер сильний В стару хату заглядає Мого брата питає Чи ще співаєте разом вечорами Біля річки, під зірками Коли

Много, так много хорошего и много плохого: Ветер ласкает кожу, дождь льется, град бьется, больно Страшно, страшно подумать что будет завтра Может быть я умру - рассыплюсь, растаю и улечу Я так боюсь опаздать