Казка Про Козака Та Чорта

Їхав із бою Козак з юрбою
На відпочинок до своєї дівчини.
Вона жила в місті - верст ще зо двісті
Коням летіти.
Аж стало темніти.

Зловив кілька гав та від своїх відстав,
Кричить з переляку: "Де ж ви, мої друзяки?!
Якого це бісу я в’їхав до лісу?"

"Чого мене кличеш? Може, душу позичиш?"
"Йой, Діва Пречиста! Згинь, сила нечиста!"
"Кінь та шабля хороші, та я дам тобі гроші
Будеш в мене служити - відьмочкам ноги мити."

"Не служу я нікому, тільки Богу одному,
Ні ляхам, ні татарам, і тобі я не пара."
Шабля свиснула вгору, та якраз в оту пору
Ранок півнем озвався - Чорт кудись подівався.

Похожие новости.

Disteso qui ripenso a quanto male ho fatto a te agli alibi con cui mi sono difeso sempre ed ? per te che questa storia ? ancora in piedi sai per come sei ? facile sentirsi

Снегом запорошена Волосы взъерошены Улицей заброшенной Идёт она Ночь и ни души вокруг И покажется ей вдруг Будто никому она не нужно Припев: Снегопад, в эту зиму Снегопад, очень сильный Снегопад, кружит снегопад Снегопад и ты не плачешь Снегопад и это значит Что

Странный сон снится мне чаще и чаще Тысячи чьих-то лиц молчаливо кричащих, Тысячи детских рук не узнавших тепло матерей, Отцов, что не сказали: "Прощай", выходя из дверей. Где вы где, чья работа была когда-то Стрелять

Приспів: Зима, бо сніг це твої сльози, Зима, бо вітер твої коси, Вона, на серці сніг лишає, А сніг, його вода змиває. Вона кохала міцно, Вона тримала серце, Вона дивилась у вічі, Готуючись померти, Терпіла біль шалений, Затамувавши подих, На сонці

Отрубился в час, а проснулся в три, Полнолуние выжгло тебя изнутри, На углу у аптеки горят фонари И ты едешь - Ты хотел бы напиться хоть чем-нибудь всласть, Ты пытаешься, но не можешь упасть, И кто-то