Казка Про Козака Та Чорта

Їхав із бою Козак з юрбою
На відпочинок до своєї дівчини.
Вона жила в місті - верст ще зо двісті
Коням летіти.
Аж стало темніти.

Зловив кілька гав та від своїх відстав,
Кричить з переляку: "Де ж ви, мої друзяки?!
Якого це бісу я в’їхав до лісу?"

"Чого мене кличеш? Може, душу позичиш?"
"Йой, Діва Пречиста! Згинь, сила нечиста!"
"Кінь та шабля хороші, та я дам тобі гроші
Будеш в мене служити - відьмочкам ноги мити."

"Не служу я нікому, тільки Богу одному,
Ні ляхам, ні татарам, і тобі я не пара."
Шабля свиснула вгору, та якраз в оту пору
Ранок півнем озвався - Чорт кудись подівався.

Похожие новости.

Мне так поздно Вспоминать, Что ты устал От любви И теперь мне быть одной, Но разве важно теперь Кто же виноват? Что ты меня позабыл И остыл твой взгляд Ведь у тебя теперь Есть кто-то другой. Припев: Я не нарушу твой покой Я

Вже не мариться і не мріється Ти ідеш, а мені не віриться Промовчати вслід залишається Бо такі як ти не вертаються Ти ідеш повільно А я зупинити невільна Розведу руками, Що ти робиш з нами? Приспів: Сам по собі Кожен

Запишу своё сердце на секцию плавания, Оно же слабое! Сдам в ремонт свою крышу, Чтоб больше не ехала, как у Чехова. Всем вышлю сигнал, Точный сигнал моего времени, С 2000-го привет передам, Когда для себя я был

Я улетаю вдаль любви на склоне дня Твой взгляд мне дарит ночь, но я не твоя Я улетаю вдаль любви на склоне дня Твой взгляд мне дарит ночь, но я не твоя Ночью я

Дивна квітка, знов ти ожила, Там у небі бачиш два крила, То моя душа знов до тебе йде, Шукає шлях у моїх сумних піснях. Приспів: Дивна квітка ніжна сама Дивиться у небо, Україно, Ти як мама, Знов я