Париж Вже Чекає…
Викинь за вітром всі мої пісні,
Стримай попіл часу у своїх долонях,
Що гріють серце моє на весні,
Ти моя матір, ти моя доня.
Колір волосся - руде від природи,
Погляд вовчиці, загнаної в пастку.
Думка за думкою виходять з моди,
Я схилюсь на коліна, розкажи мені казку.
Я буду з тобою, доки хватить терпіння
В лагіднім устрої сенсу життя.
Я буду з тобою навіть в муках спасіння,
Я буду з тобою в сльозах каяття.
І доки дивитимешся мені в очі
З благанням відступитись від Божої волі,
Я скажу тобі: "До наступної ночі...
То не в моїх силах - ховатись від долі."
То не в моїх силах - зупинити події
Логічного висновку твоїх застережень,
Я вже нікому не дарую надії,
Я вже не бачу ніяких обмежень.
І знову в мовчанні проникливі звуки
Якийсь музикант нам іще раз зіграє.
Дай поцілую іще раз твої руки,
Збирайся скоріше - Париж вже чекає...
Хвилину на погляд, двері вже відкриті,
Все у цім світі колись та минає.
Розслабтеся, любі - столи вже накриті,
Збирайся скоріше - Париж вже чекає...
А чи наше щастя було скріплене небом?
Ніхто не скаже, бо ніхто не знає,
Як воно було, і як воно треба,
Збирайся скоріше - Париж вже чекає...
Похожие новости.
My Life As A Duck
They laugh at me and my life My life as a duck ; But I don't get worked up - It's my life as a duck You may think this is funny ; You may
Ла-ла-ла-ла-ла
Я бачив це у кіно, але це було давно. І я про все забув, коли з тобою був. Твої дивні слова як хвилі огортають, Але в них напевно правди немає. Уява моя розводить сірим
Праздник
Жили люди, жили. Жили, и не выжили. Тянули люди жилы - жилы и не выдержали. Жили. Не жалели. Пели. Обращались к Богу. Дай пожить немного. Дай пожить ещё немного. Этот праздник не для всех; Эх.
Поезд В Никуда
(муз. К. Лель, А. Хвацкий, сл. И.Резник) 1.Вот и настал прощальный вечер, Для нас пылать устали свечи. Коснулось дна вино в бокале, Мы спели всё и всё сказали. Ещё горит твой взгляд влюбленный, Но я сажусь
Гойра
Кедись билі гроші,
