Жовта Кульбаба
Harlem
Жовта кульбаба, сонце і вітер. Ти сперся рукою на холодильник.
Хтось говорив... Я пам’ятаю, що сходило сонце вже сотий десяток.
Harlem. бувають хвилини ще більш сумніші ніж сльози від чайного листя -
Годинник не дасть забути, не дасть заснути:
Ти винний. Ти винний, ти винний, ти винний...
Білий плечистий кіт за спиною також з минулого - гарний-прегарний.
Випив зневажливо келих отрути: стоять на колінах - образ вульгарний.
Криво всміхається копчений Harlem.
Жовта кульбаба Заводиться дощик. Тримай окуляри, щоб в воду не впали.
Випивші тіні, я пам’ятаю, кричали, співали про інків і майя.
Harlem! Я ріжу коріння, ще більш сумніше ніж сльози від чайного листя -
Провина не дасть заснути, не дасть забути:
Я винна, я винна, я винна, я винна...
Просила тебе муркотіть безслізно, не задихаючись шумом кав’ярним.
Востаннє ступив і забув сказати: пора готувати напій прощапьний -
І раптом заплакав усміхнений Harlem.
Жовта кульбаба закрилась руками. Ти відштовхнувся лише думками.
Що ти сказав? Не пам’ятаю. Заходило сонце вже сотий десяток.
Бувають хвилини ще більш сумніші. Війнуло морозом від чайного листя.
Провина не дасть забути, не дасть заснути:
Я винна, я винна, я винна, я винна...
Стоїш в чорно-білім і вицвівшім платті. Фотопортрет і погляд повчальний.
Сльози розмазані в чорному небі: постаті, принципи - все фігурально:
Вульгарний, прегарний всміхається Harlem.
Похожие новости.
Нічия
Якщо ти не любиш, так і скажи Не плети нитки з моєї душі Залишу наодинці гордість і біль Мине все було, згине те що лишив ти мені Приспів: Відриваю від серця частину життя Коли була твоєю,
Осень
Болит душа от потерь, верю я, ты тоже верь. Наступит день, уйдет печаль, Придет весна, уйдет февраль. И мне не жаль, ничего не жаль. Полный газ и в пол педаль. Время стоп, стоп печаль. Улетай! Осень
Нежность
Твоя пронзительная нежность, Твоя губительная страсть, Как будто смерти неизбежность, Имеют надо мною власть. И я, всего лишь раб послушный, Терплю мучительную боль, Когда легко и простодушно Ты вновь повелеваешь мной. Небрежно брошенное платье Твое тепло еще хранит, А на
Ты Та…
А за окном холодные зимние ночи, Меня мучает тоска мне одиноко очень Тебя увидеть срочно мне необходимо, Моя любовь к тебе необъяснима Я подарю зиме все воспоминания, Тайные признания, все мои желания Я оставлю снегу всю
Помаранчеве Серце (Етюд)
Помаранчева стигла палітра Горизонту вина подає. Запрягає музика три вітра, Щоб процокати в серце твоє. Вибухають сонати високо В епіцентрі твоєї журби, І симфонії чорні соколи Гострять крила об чорні дуби. І троянд неціловані жмутки Посивіли з чиєїсь вини. І