Рясна-красна

Забери-бери-бери мене до раю
Та й до рідного, до рідного до краю! Як бандура, як бандура там заграє –
Моє серденько-серденько перекрає!
Барабани, барабани – бам, бам!
Духопели, духопели – дам, дам!
На галявині, галявині гулянки –
Запалили фанки-волинянки...

Шкандибала баба дубнячком-ком!
Та перечепилась каблучком-ком!
І туди баба – смик! І сюди баба – смик!
Бабиному каблучкові – гаплик-лик!
На галявині заграли цимбали,
В баби ноги задригали-задримбали!
На галявині, галявині гулянки –
Запалили фанки-волинянки...

Дарма дивишся далеко, дармоїде!
Добре те добро до тебе не приїде!
А щоб тобі та тобі, та бодай-дай!
А коли б тобі та тобі, та нехай-хай!
Через річку переплине човничок-чок!
Там лаба-лаба-лабає “Тартачок-чок”!
На галявині-галявині гулянки –
Запалили фанки-волинянки...

Ой рясна-красна в лузі калина, ой дай, Боже!
А ще найкраща в батька дитина, ой дай, Боже!
По воду ішла як зора зійшла, ой дай, Боже!
А з водою йшла як місяць зійшов, ой дай, Боже!
В сінечки ввійшла, сінечки сяют, ой дай, Боже!
Сінечки сяют, пани й устают, ой дай, Боже!
Пани й устают, її питают, ой дай, Боже!
Чи ти царівна, чи королівна, ой дай, Боже!
Я й не царівна, не королівна, ой дай, Боже!
Я в батька дочка, як паняночка, ой дай, Боже!

Похожие новости.

Були-були на сонце сподівання Та раптом темна хмара надійшла І серце вкрила прохолод чекання І на душі поменшало тепла. Де пахкотіли трави-медоноси Запахло гірко духом полину, Вже соловей не п’є досвітні роси, Не будить в серці ніжності

Красная река Поперек моего пути Я помню, что шел Но вспомнить куда - не могу И кажется легко - Переплыть, перейти И вдруг видишь самого себя Как вкопанного на берегу У красной реки Крылья небесной зари В

Давайте всі разом будемо співати І Новий рік веселими піснями зустрічати Збиремося разом ялинку прикрашати Хороший настрій нам усім даруватиме вона Ялинка височить у цю святкову мить З небес зіркових Миколай прилітати поспішить Давайте скоріше дарунки

Отпусти штурвал все рули заклинили Бьет девятый вал в берега Сицилии Словно в горле кость перебила дыхание И срывает злость потолки мироздания. Ты - мой третий Рим, пепел и дым, боль и спасение Всё, в

Ветер случайных удач на перепутье затих, Думал я, что навсегда смолк мой ликующий стих. Вечным казалось мгновенье, что повисло в слепой пустоте, И ожиданье-терпенье, словно вечерняя тень протянулось к далекой черте. Снова отчаянье мне