Та Не Гірш Нікого
Буду, буду, буду, буду битися –
Нема чого на мене так дивитися!
Все життя без тата, все життя без мами,
Дорогу пробиваю сам – кулаками!
Весь світ проти мене, я весь проти світу.
Я дам собі ради – не вчіть мене жити!
Це хто там кричить: “Заспокойся, малий!”?
Не лізьте до мене, тому що я злий!
Та нема гірш нікому ой як тій сиротині,
Ой ніхто не пригорне при лихій годині.
І знову я починаю махатися –
Не варто було до мене чіплятися!
Якби я пробачив найменшу образу,
То б самоповагу втратив одразу.
Хто мені казатиме, що так не можна,
Хай краще дасть грошей – і тим допоможе!
А воду холодну на мене не лий –
Я не охолону, тому що я – злий!
Та не пригорне батько, та не пригорне мати,
А тілько той пригорне, що думає брати.
І кожного разу, коли хтось лізе в душу,
Стаю за себе муром, бо так ставати мушу.
Так бійка за бійкою, немов крок за кроком.
Та, часом, моя злість вилазить мені боком...
Ой налетіли гуси ой з далекого краю,
Ой сколотили воду в тихому Дунаї.
Ой бодай же ви, гуси, ой з пір’ячком пропали,
Ой як ми любилися, тепер перестали.
Ой як ми любилися, ой як зерно в горісі,
А тепер розійшлися, як туман по лісі.
Ой як ми любилися, ой як голубів пара,
А тепер розійшлися, як чорная хмара.
Ой як ми любилися, ой риба з водою,
А тепер розійшлися, як брат із сестрою.
Похожие новости.
Puisque
Puisque je vais vous quitter ce soir Puisque vous voulez ma vie Je l'ai compris Puisque ma vie n'est qu'un long sursis Je veux un nouveau berceau le paradis Lasse je m'efface Lasse je m'efface Si nous
Протопи Ты Мне Баньку По-белому
Протопи ты мне баньку, хозяюшка, Раскалю я себя, распалю, На полоке, у самого краюшка, Я сомненья в себе истреблю. Разомлею я до неприличности, Ковш холодный — и все позади. И наколка времен культа личности Засинеет на левой
Нашей Любви Корабли
Расстаёмся мы на берегу чужой земли, Оставляю я город твой. Сколько будет дней и холодных пустых ночей, Прежде чем тебя встречу я. Долго мне ещё бродить в толпе людской Вспоминая каждый миг с тобой, Не услышу
В Дні Прожит
В дні, прожиті печально і просто, Все було як незайманий сніг. Темнооким чудесним гостем Я чекала тебе з доріг. Темнооким чудесним гостем Я чекала тебе з доріг. Забарився, прийшов нескоро. Марнувала я дні в жалю. І в недобру
В Дикім Пол
День і ніч навпростець в поля Я іду один, я топчу рілля. Обрій сонцем світ засліпив, Я дивлюсь навкруг та нема степів... Чути пісню тихо в Дикім полі - То птахи співають сутінкові, Вітер жене хвилі