Долі Шляхи
Коли нічне небо осяяне
Спалахами блискавиць;
Або безхмарне воно
Та ллють світло зорі та місяць -
Ти на Перунів шлях подивись - придивись,
Але не на небо, а у чорний колодязь...
Там в’ються дороги аж до небокраю -
В кожного своя;
Нам від народження доля плете їх -
Й одна з них - твоя.
...Крізь поля йдуть стежки
Та гірськими хребтами;
Прямують крізь гроти
Та повзуть берегами
Мостами чи бродами перетинають
Річки та драгви;
У буревіях зникають...
В лісах губляться - щезають...
А ні зупинитись, а ні звернути
Зі шляху, що долею дано:
Заваду не обійти;
Злякавшись, ховатися марно!
Ти став на той шлях, щоб його пройти, -
Хай би як було важко! - Йди!
Крізь будь-що - не озирайся!
Не зупиняй ходи!
Шовками стелитиметься землею
Зів’яла та зім’ята трава...
Ітимеш довго - до смерті йтимеш
Стежками долі крізь ліс життя.
В’ються дороги, сплітаються -
Доля плете навмання.
Кожен має пройти свій шлях
До небокраю життя...
Похожие новости.
Крила
Приспів: (2) Моїм крилам небо дай сили, Я полетів би, тільки дай, дай, дай, дай. Моїм крилам небо дай сили, Я полетів би, дай. Дах відриває і зносить його Від географії тіла твого. Дай мені знак –
Сон
Твій номер телефону набираю знову, Але ти мовчиш… Чекаю під вікном чи ти запалиш світло, Але, мабуть, спиш… І у метро шукаю погляд твій крізь очі, Та його нема… Вже кілька днів я розумію, що без
І Не Мина
І не минає, не минає, і вже, напевно, не мине. Тривога душу розтинає: а що, як любиш не мене? Приспів: А по-латині: аморе, амо! Невже від цього рятунку немає? Аморе, мамо! Аморе, мамо, теж
Холоди (разом з Юлією Лорд)
Холоди на землю впали, холоди Молодий сумує місяць, молодий Він свою шукає зірку, Мон амур, зітхає гірко А у місті тисячі доріг І всюди сніг, всюди сніг Холоди замкнули брами, холоди Може мідний гріш, а може золотий Хтось
За Мрією
Заклопотаний день останнім променем сонця мене зігріває Розфарбована ніч кличе до себе в обійми і пісню співає Що не день, то дедалі від мрії відносить мене Кожна ніч в пустоті, кожен ранок самотність