Шо-мажор
I
Коли я народився, я вже знав ля-мінор
Мої вуха перевіряв добрий лікар ЛОР
Що казав? Казав, що буду я Блекмор
Та що в цієї пісні тональність шо-мажор
Чи має твоя мама добре серце? Так!
А як у тата з магазином? В мого ніяк!
А як тоді калим, бо без нього хана
Це як забути тещу, якої нема
Мій розум лікував добрий лікар Ойболить
Після цього я забув сенс слова “сібаріт”
А це коли джигіт поводиться як кіт
Котрому вкололи хлордіазепоксіт
Приспів:
Могла би бути пісня
Не вистачило кисню
Тепер, напевно, хто-сь скаже: Сашо, що за лажа, Сашо, що за лажа, Сашо, єто лажа, тьфу
II
Мій резон - зелений, як газон
Є слово обрій, немає “горізонт”
Є слово ROOTS, немає слова “корні”
Зовні ми білі, білі, а не чорні
Не поспішай, я за тобою не встигаю
Братва не робе, братва - гуляє
Не блукає, наглядає свій гектар
Потім стає за стіл та катає шар
Кій завжди шукає лузу
У Тома Круза такі ж, як в мене вуса
Прокинутись під вечір та йти шукати трон
В тім усе життя моє, весь мій резон
III
Життя таке, що постійно тягне вниз
Особливо, якщо вийти на узвіз
На церкві амур шмаляє всіх із лука
Старе граффіті - Пронька-подлюка!
Баришні сидять, пудрять собі ніс
Йдемо, чекаємо на головний приз
Його я чую нюхом, як м’ясо Кабиздох
Ну що, вполюємо зайців? Я планую двох!
Похожие новости.
Сказка О Несчастных Сказочных Персонажах
На краю края земли, где небо ясное Как бы вроде даже сходит за кордон, На горе стояло здание ужасное, Издаля напоминавшее ООН. Все сверкает, как зарница,- Красота! Но только вот -
Когда Думаем Об Одном
Когда думаем об одном Нельзя больше не быть вдвоём Луна только всего три дня Была в небе без нас одна. Принять легче чем отпустить Нельзя больше вдвоём не быть Когда думаем об одном Сердца прячутся два в
Me Astronaut
leave me alone leave me alone my dear and don't call on the phone i will not answer oh no leave me alone leave me alone up here in this world of my own where i feel
Листопад
День проходит в бликах света, Ночь – в сиянии тьмы. В пьесе под названьем «Лето» Вместе играли мы. Но уже наряд свой сбросил Сад в глубине алей. В пьесе под
В Сердце Моем
На бесконечном пути, я стою, перед глазами мелькают тени. Не могу, не могу, не могу разобрать черты, столь знакомые мне. Слишком много дыма, от огня что залило дождём. Первый, неумелый и жадный. Первый,