Досвітні Огн

Відлуння століть розтрощивши об стіну
Огидним створінням встає сьогодення
Спаплюжений обрій забарвився хіттю
Чад смолоскипів проймає легені

В потворному саунді хижого часу
Гинуть думок слабкі позивні
Розбещених поглядів плоске зображення
У відбитку чола на віконному склі

Приспів:
В тумані
Не видно досвітніх огнів
Давно мертві ті
В кого думка повстала
Гниють добрі наміри
В чорній труні
Твердая криця
В сухотах сконала

В людожерському світлі блакитних екранів
Брудні таргани розповзлись по недоїдках
Пам’ять згасає витками спіралі
В похмурих нетрях блукає навпомацки

На нутрощі тиснуть набряклі залози
Лезо гортає сторінки буденності
Поруч життя вибухає оргазмами
Зухвало крокує, хитаючи стегнами

Похожие новости.

Ой!

Ой, я боюсь, не надо Ой, я не виновата Ой, я ошиблась, правда Я так хочу быть рядом. Подожди немного, долгая наша дорога Нам ведь по пути Не торопи меня только, остановись не надолго Вновь мы полетим. Припев: А

Странница-душа

Приходила ночь на огонек, Замирала не дыша. И срывалась, словно мотылек, К звездам странница-душа. Улетала прямо из окна Сквозь прозрачное стекло, Ну, а что искала там она – Не знал никто Припев: Странница душа, спать мне не даешь, По ночам

Leningrad

There she stood in an empty room, heard a voice from another time, And the memories came rolling back of Leningrad in the war; For the girl in the photograph, much had

Ты Мой, Я Твоя

А в глазах твоих непокой Дотянись до меня рукой Ну что ты мне хочешь сказать Между небом и землёй Мы остались вдвоём с тобой Никто нам не будет мешать Птицы всё больше вороны С ветром в другую

Дыханье

Это чье-то дыхание Бьется прямо за нами. Я боюсь повернуться И к нему прикоснуться. К нему прикоснуться. Но я знаю, кто дышит. И он смотрит мне в спину. Все равно не услышит, Как его я покину. Как я покину. Этим