Досвітні Огн

Відлуння століть розтрощивши об стіну
Огидним створінням встає сьогодення
Спаплюжений обрій забарвився хіттю
Чад смолоскипів проймає легені

В потворному саунді хижого часу
Гинуть думок слабкі позивні
Розбещених поглядів плоске зображення
У відбитку чола на віконному склі

Приспів:
В тумані
Не видно досвітніх огнів
Давно мертві ті
В кого думка повстала
Гниють добрі наміри
В чорній труні
Твердая криця
В сухотах сконала

В людожерському світлі блакитних екранів
Брудні таргани розповзлись по недоїдках
Пам’ять згасає витками спіралі
В похмурих нетрях блукає навпомацки

На нутрощі тиснуть набряклі залози
Лезо гортає сторінки буденності
Поруч життя вибухає оргазмами
Зухвало крокує, хитаючи стегнами

Похожие новости.

Під Облачком

Під облачком явір похилений На нім сидит пташок премилений. Чуєш, милий, як той пташок співат, Же з любови нич добра не биват. Ци та любост єст од Бога дана, А чи може дьяблом підшептана, Хоц би

Осінь Пану

Крапає дощ, осінь панує На шиї ланцюг, перевернута миска Господар з сусідом горілку смакує І знову забув принести поїсти Так надоїло в буді лежати Кіт на горищі з мишами воює Квочка курчат запрошує спати Блиснуло, гримнуло. Осінь

За Вікнами

За вікнами день холоне, у вікнах - перші вогні. Замкни у моїх долонях ненависть свою і гнів. Зложи на мої коліна каміння жорстоких днів, І срібло свого полину мені поклади до ніг. (2) Щоб

Прощай, Мой Друг

Музыкой турбин и колес Поезд или лайнер умчит Это наяву и всерьез И гитара тихо звучит Вспоминая рассветы и

Мій Народ

Мій народ – старий сивий дід, Що живе на цій землі кілька тисяч літ. Сидить собі на призьбі, у вуса посміхається, Час від часу із малечею пограється. Люльку натопче, казку розкаже, Одне слово мовить –