Досвітні Огн
Відлуння століть розтрощивши об стіну
Огидним створінням встає сьогодення
Спаплюжений обрій забарвився хіттю
Чад смолоскипів проймає легені
В потворному саунді хижого часу
Гинуть думок слабкі позивні
Розбещених поглядів плоске зображення
У відбитку чола на віконному склі
Приспів:
В тумані
Не видно досвітніх огнів
Давно мертві ті
В кого думка повстала
Гниють добрі наміри
В чорній труні
Твердая криця
В сухотах сконала
В людожерському світлі блакитних екранів
Брудні таргани розповзлись по недоїдках
Пам’ять згасає витками спіралі
В похмурих нетрях блукає навпомацки
На нутрощі тиснуть набряклі залози
Лезо гортає сторінки буденності
Поруч життя вибухає оргазмами
Зухвало крокує, хитаючи стегнами
Похожие новости.
З Поля Того Бою
Ой заплакала дівчина, в нічку затужила, Де ж її отой хлопчина, котрого любила. Котрого кохала, дарувала ласку, Котрого чекала, вірила у щастя. Приспів: А коханий вірив, Що знов повернеться, З поля того бою, Милій посміхнеться. Милу поцілує, Обійме весною, Несудилось бути, Хлопцю
Молчат Микрофоны
Летом я устану быть солнечным ветром И скорей бы заплачут снега, Да с трепетом на стекле. Вены превратятся в тоннели и стены И по ним застучат поезда, Кто в города, кто - куда. Припев: А где-то молчат
Наколочка
1. Ты на теле, не скрывая, носишь красоту. Как ты это называешь? Кажется, тату? Но свою рубашку не расстегиваю я, Притаилась там нако - наколочка моя. ПРИПЕВ: Прошлась по коже иголка -
Вже Сонце Низенько
Вже сонце низенько, Вже вечір близенько. Спішу я до тебе, Ти ж моє серденько. Спішу я до тебе, Ти ж моє серденько. Спішу я до тебе, Ще й до твеї хати. Як ти мене впустиш, Щоб не чула мати? Як
По Улицам Любимых Городов
И Киев мой, и Винница, Красивыми мне видятся. Как ростовчанам их родной Ростов, И я не удивляюсь, Что часто возвращаюсь, На улицы любимых городов. Припев: По незабытым улочкам, знакомым переулочкам, В своем любимом городе гуляю вновь и вновь По