Заговір

(музика & слова Чура)

Як виходило сонце
Із-за лісу, з-за гір,
На війноньку збирався
Молодий богатир.
Батько рідного сина
Тай заговорювали,
Аби вістря лихії
Його тіло минали:
Там на морі Окияні синьому,
Там на острові Буяні дуб стоїть!
Під корінням слово моє сховане,
Ключ на дні, замок у небі. Те навік!”
Тричі три роки бився
Молодий богатир,
Та живим воротився
Він у батьківський двір.
Як змужніли онуки
Та й мечі узяли,
Проти шабель та луків
Син читав заговір:
Там на морі Окияні синьому,
Там на острові Буяні дуб стоїть!
Під корінням слово моє сховане,
Ключ на дні, замок у небі. Те навік!”
Лугом-полем та й кривавим
Ходить Смерть гуляє,
Та загиблі душі ярі
Як теє жито збирає.
Що ж то сяє, що палає,
Шлях їй заступає?
Те слова старі-прадавні
Що їх бліда та й оминає.
Зав’яжу п’ять вузлів я
На сімох на вітрах,
Змія глави зашиті
В мачухиних вузлах!
Заплетіть путь-дорогу
Вістрю-лезу в руках!
Не знайти тобі, зброя
До тіла білого шлях!”
Як виходило сонце
Із-за лісу, з-за гір,
На війноньку збирався
Бойовий командир.
Не молив, не хрестився,
Та зашив у шинель
Заговір прадідівський
Проти куль та шабель:
Там на морі Окияні синьому,
Там на острові Буяні дуб стоїть!
Під корінням слово моє сховане,
Ключ на дні, замок у небі. Те навік!”

Похожие новости.

А дело было так – я ловил пескарей в луже, промерзшей до самого дна Солнце уходило от меня навсегда – а я смеялся над ним Будет ли весна – если да, то

I still remember that final look on your face, face When I finally told you I'd be on my way, I'd be on my way, hey You called me crazy said I'm

С другой рекой встречается Так судьбы одинокие В одну судьбу сливаются Но кто подскажет место встреч И время ожидания Чтобы к любви своей успеть На первое свидание Река судьбы глубокая и быстрая А ты стоишь на

J? sofri, j? chorei. J? perdi, j? ganhei. J? brinquei demais, com o sentimento de algu?m. Essa hist?ria de pisar na bola, eu conhe?o bem. U? u? ? ? Tudo aconteceu de novo. Onde est? voc?

1. Неровность вычурная крыш течет за горизонт. Семнадцатый квартал. Париж. Чуть вздрагивает зонт. И женщина французская, серьезна и мила, Спешит сквозь утро тусклое, должно быть проспала. И тем, кто встретится с ней улочкою узкою, Не