Заговір

(музика & слова Чура)

Як виходило сонце
Із-за лісу, з-за гір,
На війноньку збирався
Молодий богатир.
Батько рідного сина
Тай заговорювали,
Аби вістря лихії
Його тіло минали:
Там на морі Окияні синьому,
Там на острові Буяні дуб стоїть!
Під корінням слово моє сховане,
Ключ на дні, замок у небі. Те навік!”
Тричі три роки бився
Молодий богатир,
Та живим воротився
Він у батьківський двір.
Як змужніли онуки
Та й мечі узяли,
Проти шабель та луків
Син читав заговір:
Там на морі Окияні синьому,
Там на острові Буяні дуб стоїть!
Під корінням слово моє сховане,
Ключ на дні, замок у небі. Те навік!”
Лугом-полем та й кривавим
Ходить Смерть гуляє,
Та загиблі душі ярі
Як теє жито збирає.
Що ж то сяє, що палає,
Шлях їй заступає?
Те слова старі-прадавні
Що їх бліда та й оминає.
Зав’яжу п’ять вузлів я
На сімох на вітрах,
Змія глави зашиті
В мачухиних вузлах!
Заплетіть путь-дорогу
Вістрю-лезу в руках!
Не знайти тобі, зброя
До тіла білого шлях!”
Як виходило сонце
Із-за лісу, з-за гір,
На війноньку збирався
Бойовий командир.
Не молив, не хрестився,
Та зашив у шинель
Заговір прадідівський
Проти куль та шабель:
Там на морі Окияні синьому,
Там на острові Буяні дуб стоїть!
Під корінням слово моє сховане,
Ключ на дні, замок у небі. Те навік!”

Похожие новости.

Слова: Олег Малашевський Музика: Михайло Зарічний Я помер у люту зиму З дзвоном впав на лід На снігу сліпучім зринув Мій прощальний слід Вітер грав холодні вальси Срібний саван шив А мороз затиснув пальці На моїй душі Стало легко тепло

A stormy summer is rolling closer Lighting up this holy smoker And if this drinking could ease the thinking I toast to my home truth with this glass All rise, you promises broken Call my

Take a seat, have a cigarette We're here to help you to forget To snap you shut like a castanet Tell me where it all went wrong Why don't you write the kind of

Приглашал мене Хасан, до гарему лічно сам, Я й була б не супротив, так не прийняв коллектів. Ти чого це друг Хазиз, целоваться вдруг поліз, Краще Вєру не гневи, не целуюсь

Вдар колесом об рейки, струни заспівають, затанцюють сонця промені дзвінкі на немитих шибах. Знав, або може не знав, що губив що шукав, в піднебесся поринав крізь немиті шиби. Кожен з нас хоч раз хотів спинити час. Дощ батогом дороги крає, вибиває, намиває візерунками життя на немитих шибах. Жаль, або може не жаль, настає вже час прощань задихані в