Більше Любові Я Не Бажаю

I

Минає час і ніч, летять роки і дні.
Ми залишаємось і надалі одні.
Життя давно не те, змінилось воно.
І все навколо стало чорно-білим кіно.
Сиджу один собі я десь там на даху.
Думок своїх лише вимірюю вагу.
Багато хто поліг в нерівному бою.
Та не залити цим печаль мою.

Приспів

Я рву своє серце тебе випускаю,
Шрами на пам’ять я залишаю.
Я рву своє серце тебе відпускаю,
Більше любові я не бажаю.

II

Вже сотий лист тобі я щойно відіслав.
І в нього частку свого серця вклав.
У небо між зорі хотів відлітати.
Тебе десь там до нестями кохати.
Та протекло міль’ярд сумних годин.
Не поєднати вже розбитих половин.
Тих фотокарток наших що ти порвала.
Навіщо мрії мої вкрала.

Приспів

III

Я хочу розповісти тобі сотні анекдотів,
Зробити ще тисячу кроків
На зустріч тобі і не думати про те,
Що буде завтра, а згадати про все,
Що було сьогодні і не змарнувати час.
Заглянути в майбутнє подивитись на нас.
Відчути на собі все що хотіли ми сказати.
І змінити все щоб вже не чекати.
Я відчуваю тепло твого тіла,
Скажи це саме те чого ти хотіла.
Голодний твій погляд мене поїдає.
Але чого чекати від нього не знаю.
Я хотів би приректи себе на безсмертя,
Щоб бути приреченим вічно бути з тобою.
Але я більше не можу, не бажаю, не хочу,
Того болю, твоєї любові.
Приспів

Похожие новости.

Неохота

Неохота, братцы, завтра мне вставать. Не попивши чаю, на войну бежать. Автомат тяжёлый, так бы ему мать! В общем, неохота, братцы, воевать! В самолете гадко, высоко летим. В паровозе душно, шибко он коптит. А в Москве

Твои Сны

Я нашел тайный ход в твои сны, Отсчитал сорок восемь волшебных слов от края стены - Может, там, за стеной, ты меня ещё ждёшь. Может, сны это правда, Может быть - чистейшая ложь. Со степным

Chain Reaction

You took a mystery and made me want it You got a pedestal and put me on it You made me love you out of feeling nothing Something that you do And I was

Она — Принцесса

Она принцесса... Изгнанная из своего же королевства... Из его сердца... За неименьем места Среди путан, шалав и прочей ереси... Во мраке комнаты, у подоконника... Тихо плакала И вторила себе "все хорошо", однако Чего хорошего в обшарпанных

Already Gone

Remember all the things we wanted Now all our memories, they're haunted We were always meant to say goodbye Even with our fists held high It never would have worked out right, yeah We were