Сонця Літ

Ти йшов осіннім дощем у
У світлий ясний вирій,
Ти нищив тугу і щем, ти сіяв свої мрії,
І став усім поміж нас,
Як Сонця літ...

А я сміюся, я плачу тінню за тобою,
І ти мене обіймаєш, граєшся зі мною,
Твій чути спів звідусіль,
Як серця дзвін...

Похожие новости.

Композитор - Дмитрий Маликов Слова - Лилия Виноградова Мы – это стрелки, что каждую полночь встречаются, Так ненадолго и неизбежно прощаются. Мысли и чувства на расстоянья умножены, И друг без друга теперь уже точно не

Тільки на тебе, на тебе дивитися, Тільки молитись, молитись тобі. Тільки у небо іти пілігримом, В небо, де світишся... Поцілунок як роса, Вранішній чистий і легкий. Я не забуду ті слова, Я не забуду голос твій. Ти

Опустится занавес скоро, И, смолкнув, утихнет гроза. И сумрак в задумчивых шторах Закроет устало глаза. Сгустится туман суеверий, Повеет в лицо тишиной. И тихо безмолвные двери Закрою я в ночь за собой. На пыльном пороге оставлю тревоги И грусть

Я не буду більше так пробач Я не буду більше так прости Хочеш ліжко мною застели Дай лиш шанс я доведу що Так я не заслужив Може хтось це ліпше робив Так не вмію я Але хто

All of a sudden now you're back again I thought you were happy with whoever or did you dream about me now and then Did you look up at the stars and