Я Забув (римейк на ТНМК)
Такий вечір буває раз на рік
Мільярд на еру. П'ять на чоловічий вік
Берег океану, гітара на піску
І я хочу сказати, що шукав саме таку
Вона з іншої країни, нам бракує слів
Амури коло сонця припинили спів
Стріли загострили, навели приціл
Але піднявся вітер, застив їм очі пил
Були ми на прицілі, tu me manque, mon amie
Про те, що не відбулося, шкодуємо самі
Чому пізно розумієш, як маєш, то тримай
Я це ніколи не забуду. Гітаро, грай
II
Літо. Ніч. Піонерський табір.
Перша пісня. Перший алконапій
Карі очі, їм майже чотирнадцять
Той, хто керує, увімкнув повільні танці.
Ми біля вогню, гріємо долоні
Пальці прагнуть опинитися в полоні
Пісня позабулася, але лишився грув
Як же її звали? Я забув.
Я забув все, те що важило
Я забув, я забув
Все, що сам відчув я наживо
Я забув, я все забув
III
Погано – не назавжди. Назавжди – ніяк
Але прошу, ти не думай, що вийде саме так
Ти пригадай ті миті, коли сонце у зеніті
Коли ви несамовиті, до кінця відкриті
Бо потім буде пізно, потім стане зле
Сплять амури кляті, не чують мене
Ти теж мене не слухай, просто пам'ятай
Не забувай нічого. Гітаро, грай
Похожие новости.
У Взморья
Я купил в ларьке "Советскую культуру", Я три дня не называл тебя дурой. Наверно, я стал лучше. Я, наконец, пробрил свою морду. Разучил два новых заковыристых аккорда. Наверно, я стал круче. Вместо детских снов - грязные
Wall Of Sound
we have to find a way and the only way is out out of the mess that this is all about we have to find a way and the only way is up leave 'em all
Книга Еклезіастова 3, 4
Для всього свій час, година своя кожній справі під небом: час родитись і час помирати, час садити і час виривати посаджене, час вбивати і час лікувати, час руйнувати і час будувати, час плакати й час реготати, час ридати і
Тиха Ніч
Тиха ніч, свята ніч! Ясність б’є від зірниць, Дитинонька Пресвята, Така ясна мов зоря, Спочиває тихо, тихо в тихім сні. Тиха ніч, свята ніч! Гей, зітри сльози з віч! Бо
Winter Winds
As the winter winds litter London with lonely hearts Oh the warmth in your eyes swept me into your arms Was it love or fear of the cold that led us through