Я Забув (римейк на ТНМК)
Такий вечір буває раз на рік
Мільярд на еру. П'ять на чоловічий вік
Берег океану, гітара на піску
І я хочу сказати, що шукав саме таку
Вона з іншої країни, нам бракує слів
Амури коло сонця припинили спів
Стріли загострили, навели приціл
Але піднявся вітер, застив їм очі пил
Були ми на прицілі, tu me manque, mon amie
Про те, що не відбулося, шкодуємо самі
Чому пізно розумієш, як маєш, то тримай
Я це ніколи не забуду. Гітаро, грай
II
Літо. Ніч. Піонерський табір.
Перша пісня. Перший алконапій
Карі очі, їм майже чотирнадцять
Той, хто керує, увімкнув повільні танці.
Ми біля вогню, гріємо долоні
Пальці прагнуть опинитися в полоні
Пісня позабулася, але лишився грув
Як же її звали? Я забув.
Я забув все, те що важило
Я забув, я забув
Все, що сам відчув я наживо
Я забув, я все забув
III
Погано – не назавжди. Назавжди – ніяк
Але прошу, ти не думай, що вийде саме так
Ти пригадай ті миті, коли сонце у зеніті
Коли ви несамовиті, до кінця відкриті
Бо потім буде пізно, потім стане зле
Сплять амури кляті, не чують мене
Ти теж мене не слухай, просто пам'ятай
Не забувай нічого. Гітаро, грай
Похожие новости.
Ein Witz
Neulich hat jemand einen Witz erz?hlt, den ich nicht verstanden hab. Doch er muss wohl witzig gewesen sein, denn die anderen haben gelacht. Sie schlugen sich auf die Schenkel und hielten sich ihren Bauch. Dieser Witz
Не Космічними Стежками
Не космiчними стежками Ми щодень, щонiч блукали, А мiськими скверами, Тихими озерами, Бiгли горами й морями, Пролiтали днями, Грiли землю грiшную I траву торiшную. Приспів: Не космiчними стежками розведем вогонь... Загорається над нами вiд тепла долонь... (весь куплет - 2) Роздавалися громами, Журавлиними клинами, Розливались
Счастье Напрокат (feat. Ирина Дубцова & Paul Alba)
Счастье на прокат… Кофе-кафе. Вечер лишь пустил нас В настоящее погостить. Кофе-кафе. Верность, ты прости нас За вчерашние радости. Но она между нами, Но не зная о нас. Счастье напрокат у подруги, час у времени взаймы. Мы
Glass Spider
Up until one century ago there lived, in the Zi Duang provence of eastern country. A glass-like spider. Having devoured its prey it would drape the skeletons over its web in weeks creating
Leningrad
There she stood in an empty room, heard a voice from another time, And the memories came rolling back of Leningrad in the war; For the girl in the photograph, much had