Я Забув (римейк на ТНМК)
Такий вечір буває раз на рік
Мільярд на еру. П'ять на чоловічий вік
Берег океану, гітара на піску
І я хочу сказати, що шукав саме таку
Вона з іншої країни, нам бракує слів
Амури коло сонця припинили спів
Стріли загострили, навели приціл
Але піднявся вітер, застив їм очі пил
Були ми на прицілі, tu me manque, mon amie
Про те, що не відбулося, шкодуємо самі
Чому пізно розумієш, як маєш, то тримай
Я це ніколи не забуду. Гітаро, грай
II
Літо. Ніч. Піонерський табір.
Перша пісня. Перший алконапій
Карі очі, їм майже чотирнадцять
Той, хто керує, увімкнув повільні танці.
Ми біля вогню, гріємо долоні
Пальці прагнуть опинитися в полоні
Пісня позабулася, але лишився грув
Як же її звали? Я забув.
Я забув все, те що важило
Я забув, я забув
Все, що сам відчув я наживо
Я забув, я все забув
III
Погано – не назавжди. Назавжди – ніяк
Але прошу, ти не думай, що вийде саме так
Ти пригадай ті миті, коли сонце у зеніті
Коли ви несамовиті, до кінця відкриті
Бо потім буде пізно, потім стане зле
Сплять амури кляті, не чують мене
Ти теж мене не слухай, просто пам'ятай
Не забувай нічого. Гітаро, грай
Похожие новости.
Left Of Center
Are we a fantasy Swimming in theocracy We are far from holy The wholeness of one Repeat after me We lost the key of sight Now blind, we fear in flight We are far from love But silence
Калина-малина
Калино-малино, Чом не процвітаєш? Молода дівчина, Чом стоїш-думаєш? Ой, стою, думаю Та й думати буду, Я ж тебе, козаче, Повік не забуду. Їхав повз, проходив поруч, Два кроки вбік, рух праворуч, Продирався крізь біль, ненависть, гнів, Я б здійнявся в повітря
Brown-eyed Girl
Let me tell you people about something I have found I got me a brand new baby because her eyes are brown Don't get yourself a blue eyed girl because she just
Табу
Перелистай мысли и фразы, словно альбом полупустой. И привыкай, что моё сердце больше не с тобой… Я только звук. Разве не слышишь? я не твоя, здесь меня нет. Я только тень. Разве не видишь – тает
Бездыханная Легкость Моя
Стихи и музыка: А. Васильев Бездыханная легкость моя, непомерная тяжесть Переполнено сердце, и рубаха от соли пестра, Завязало нас гордым узлом, да никто не развяжет Разрубить - я уверен, руке не поднять топора Что за