Песня О Песне

Я вспоминаю временами,
Всех тех, кто сделал мир сильней,
Кто честной песни вынес знамя,
На горизонты наших дней.

Никто ту песню не обидел,
Как не теснил ей душу зря,
Просторна ей её обитель,
Людской любви моя земля.

Одни слова в мечту играют,
Другие живы той мечтой.
Одни надеждой умирают,
Другие снова рвутся в бой.

На горло петлю натяните,
Как песне ни туга петля.
Просторна ей её обитель,
Людской любви моя земля.

Пусть нет уж с нами тех скитальцев,
Чья жизнь иным не по нутру.
Пусть не коснутся больше пальцы,
Неукрощённых смертью струн.

На время песня не в обиде,
Назло земным календарям.
Просторна вечная обитель,
Как ветру вольные поля,

Людских надежд, людских событий,
Людской любви моя земля.

Тому, кто жил, как пел - без фальши -
Среди огней, среди теней,
Тому, кто видел много дальше
Чем горизонты наших дней,

Тому, кто в скорби и обиде
В нас песней веру в жизнь вселял,
Просторна будь её обитель,
Как ветру вольные поля,
Людских надежд, людских событий,
Людской любви моя земля.

Тому, кто в скорби и обиде
В нас песней веру в жизнь вселял,
Просторна будь её обитель,
Людской любви моя земля.

Похожие новости.

Les Lignes De Nos Mains

J'ai bu le sable du d?sert Assoiff?e de trop de mirages Le soleil sur ma peau N'a laiss? que des mots Chavirer des gal?res Pour rena?tre en naufrage Casser des vers, tourner les pages J'ai vu pleurer

Пліч-о-пліч

Пліч-о-пліч, ніч в рукав, Сон замовляє коктейль із трав, Гребінцем розчесав смогів міста чуб. Дожени жадану, Вітер втомився, не рве струну, Вже йому одному латаття лата труну. Коні пили чорний узвар, хрумкали лободу, Летить ворон з чужих

У Нас Є Все!

Хтось каже нам що свого Нічого в нас нема, Що ми свою дорогу Шукаємо дарма Мені це чути сором- Хіба ми не орли?! Я хочу щоб ви хором Мені відповіли. Приспів: Чи є в нас доля, чи є в

Розумієш

Знову, так випадково, Скінчиш

Весна

Підборіддям розбитим Весна закривавила сніг Прорізані щанцями Міста запалені шлунки Зустрічні обличчя Становлять гниле бездоріжжя Де марно шукати Приреченим порятунку З пробуджених звалищ Розхлюпуючи рідке небо Вгодовані комахи Рушають в нервовий прстір Жовте тіло доби Колять зламані ребра За якими в пітьмі жевріє Гнійник злості Розтрощені