Утешь Меня, Судьба

Утешь меня, судьба моя утешь,
Усталой воли не погас еще мятеж.
Напомни мне движением случайным
Те времена, когда мой взор был смел и свеж.
Меж разумом и сердцем новый встал рубеж.
Сомнения увенчаны отчаяньем.

Когда сбывались предсказаний беды
Я клял тебя немилосердный рок,
Когда любовь слезами я изведал
Я понял счастью мал на свете срок,
И вдохновенье в горести не впрок,
Так тяжелы знамёна без победы.

Но как травой мне по ветру стелиться,
Когда я всё же цел и невредим?
Неужто нам душою не добиться
Того, что все мы разумом хотим?
И в мире, что со мной неразделим
Я должен на две веры разделиться...

И жизнь бежит светящейся рекой
Меж берегов невидимой беды,
И звёзды чертят на небе следы
Всесильной и всезнающей рукой,
И зыбкий свет моей мерцающей звезды
Мне не сулит ни счастья, ни покоя...

Похожие новости.

Коли співав ще камінь, мали крила змії Єва одягалась в черемхове листя, тоді буйнійший і хмільнійший вітер віяв, море сяяло під зорями сріблисто. Коли із яблуні зірвала Єва місяць, у раї збунтувались буйногриві леви. Адамові сини

До мого вікна Підійшла весна, Розтопилася на шибці (3) Квітка льодяна. Крізь прозоре скло Сонечко зайшло І поклало теплу руку (3) На моє чоло. Видалось мені, Що лежу я в сні, Що співає мені мати (3) Золоті пісні. Що мене торка Ніжна і

Старий сивий пес ляже біля ніг твоїх, Мале кошеня вискочить тобі на руки. Ніхто ще не бачив Богородицю такою, Ніхто ще не бачив Богородицю... Добрий вогонь зігріє нас сьогодні, Юний вітер закоханий в нас, Тому що

Памяти А. Аксенова Свистопляс, отрава, мор – Чехарда отпетых лет. Кровью отпылал сумрак в перебор, Посягнув на рикошет. Конченый герой – Псам помеха спать. Тех, кто принял бой, Смертью не

Курчавый Изя по прозванию Брунет, Побочный сын портного дяди Бори, Таких в природе больше не было и нет, На зуб клянусь, век не видать мне воли! Любитель женщин и знаток