Книжковий Хробак

В дитинстві мене не любив ніхто!
Коли всі ходили в куртках, я носив пальто.
Усім давали в школу гроші та пиріжки,
А я тагав з собою зарозумні книжки.
На шкільній дискотеці всі розбивалися на пари,
Тільки я не розбивався, бо носив окуляри.
Жартував, як макітра, танцював, як поліно –
Руки смикались незграбно, не згиналися коліна.
Я підходив до дівчат – вони завжди втікали!
Хлопці били, як хотіли, та їм цього було мало!
Поміж мною та людьми була прокопана межа –
Ніхто зі мною не дружив, ніхто мене не поважав.
Скажіть хоч одне приємне слово мені!
Я питаю – я хороший? Всі відповідають – ні!
Я питаю – я поганий? Всі відповідають – так!
Значить я – потенційний сексуальний маніяк!

Приспів:
Кожен книжковий хробак –
Потенційний маніяк!

І тільки на уроках ситуація мінялась –
Мене раптом всі любили, всі до мене посміхались!
Я розв’язував завдання, я підказував, що знав.
В мене списували всі, бо я це кожному давав.
Та за розкладом лунає на перерву дзвінок,
Все – закінчилась наука, все – закінчився урок!
І я знову не потрібен, я і знову всім гидкий!
Я запитував у мами – ну чому я такий?
Говорила мені мама: головне в житті – знання!
Ну й нехай я трохи дикий, ну й нехай я розмазня!
І відкрила по-секрету мені істину просту –
Я зміню усю планету, хай-но трохи підросту!
Я підріс, та не збулися гарні мрії мої –
Сиджу на мізерній зарплаті в напівживому НДІ.
Я не став великим вченим, не змінив усю планету,
Зате я дуже добре знаю гарячі сайти Інтернету!

Приспів

Похожие новости.

Жизнь и пульс на руках затих, Вселенная на двоих, но это уже неважно. Страшно знать, что я не смогла как ты, Ведь я не умею лгать и это легко проверить. Припев: Ведь

Nous sommes tous a la merci du monde Qui change chaque seconde Nous sommes tous fait d’espoir De doutes, de hasards Mais vos regards sont nos phares C’est comme une bouff?e d’oxygene Car nos joies et

Do you believe in love? Do you believe in shame? And if love can conquer all Then why do we only feel the pain? I heard you speak my name Heard you singing The Stones Maybe

Я мало кого любила. Второй надоел, третьего забыла. Четвертый исчез вовторник, О первом почти ничего не помню. Но пятый мой совсем не такой, Вего руках я таю как снег, Меня уносит теплой рекой Впод-не-бесь-е! А я простила я

Кто тебя создал такую? Я гляжу и взор ликует… Ты как-будто вся из сказки. Кто создал тебя такую? Белый свет собой чаруя Ты идёшь навстречу мне В сумерках ночных, в звёздной тишине. Словно лебедь с тонким станом Вся