Балада Про Пана Бога Й Небожат

Та й схиливсі дуб на дуба, ліщина підперла, ліщина підперла,
Заплакали сиротєта – рідна мамка вмерла, рідна мамка вмерла.

Ой не плачте, сиротєта, й не впадайте в тугу, й не впадайте в тугу,
Коби татко здоровенький приведе вам другу, ой приведе вам другу.

Друга буде, друга буде, такої не буде й такої не буде,
В’на таткові їсти зварит ой за вас забуде, ой за вас забуде.

Ідіть діти й небожєта й по хатах служити, по хатах служити,
Бо не буде друга мамка та й на вас робити, та й на вас робити.

Пішли бідні сиротєта та й у гай лугами, та й у гай лугами,
Та стрітили пана Бога з трьома янгелами, з трьома янгелами.

Ой і де ви, небожєта, ідете, ідете?
Тя же своєї рідной мамки нігде не знайдете.

Посідали й сиротєта на мамчинім гробі, на мамчинім гробі,
"Та возьміть нас, рідні мамко", говорили собі, говорили собі.

Ідіть діти й небожєта, ідіть додомочку, ідіть додомочку,
Та най же вам мачушина зчеше й головочку, зчеше й головочку.

Та вже мені мачушина й чесала, чесала,
За каждого й волосочка кровці витікала.

Похожие новости.

Back There Again

This old Buick's like a needle on a compass Pointed due west I remember her smile like June sunflowers And the look of her body as she slipped out of that dress God, I'm

Хрестини Вовкулаки

Зігрійся в прощальнім промінні Зірок, що погасли давно в небесах, Відчуй прохолоду осінню І слухай, як повзає навколо страх Навколо страх, навколо страх... Побліклий місяць вдарив током, Запало в душу відчуття: Ти непотрібен тут нікому, Але ти вільний, Ти

Рідна Мова

Одною мовою одвік всі люди плачуть. Одною мовою сміється всенький світ. Та як любов і гнів улити в спів гарячий? Лиш рідна мова дасть тобі на те одвіт. Приспів: Коли ж уже не плачеш ти

Біла Вуаль

Знову осінь настала, Літа вже не вернеш, Я тебе так чекаю, Тільки ти не прийдеш. Знаю зустрічі наші Я не зможу забути. Літа більше не буде І тебе не вернути. Приспів: Я білу зніму вуаль, Обніму чарівні коси, Ти вже не

Жить Под Одним Солнцем

Мы делим океаны, земли, небеса и воздух, Такими темпами делить скоро будем космос Нас вынуждают ненавидеть, убивать, а после мы продолжаем вновь... жить под одним солнцем... Наши матери устали вытирать слезы Мы устали воевать уже,