Балада Про Пана Бога Й Небожат

Та й схиливсі дуб на дуба, ліщина підперла, ліщина підперла,
Заплакали сиротєта – рідна мамка вмерла, рідна мамка вмерла.

Ой не плачте, сиротєта, й не впадайте в тугу, й не впадайте в тугу,
Коби татко здоровенький приведе вам другу, ой приведе вам другу.

Друга буде, друга буде, такої не буде й такої не буде,
В’на таткові їсти зварит ой за вас забуде, ой за вас забуде.

Ідіть діти й небожєта й по хатах служити, по хатах служити,
Бо не буде друга мамка та й на вас робити, та й на вас робити.

Пішли бідні сиротєта та й у гай лугами, та й у гай лугами,
Та стрітили пана Бога з трьома янгелами, з трьома янгелами.

Ой і де ви, небожєта, ідете, ідете?
Тя же своєї рідной мамки нігде не знайдете.

Посідали й сиротєта на мамчинім гробі, на мамчинім гробі,
"Та возьміть нас, рідні мамко", говорили собі, говорили собі.

Ідіть діти й небожєта, ідіть додомочку, ідіть додомочку,
Та най же вам мачушина зчеше й головочку, зчеше й головочку.

Та вже мені мачушина й чесала, чесала,
За каждого й волосочка кровці витікала.

Похожие новости.

Be Alright

Across the ocean, Across the sea Starting to forget the way you look at me now Over the ocean and across the sky Starting to forget the way you look in my eyes For

Ромадубонос

Моло моло моло моло моло моло молодиці Моло моло моло моло моло моло молоко доїли вранці Молодиці Дубу дубу дубу дубу дубу дубу дубунос Дубу дубу дубу дубу дубу дубу до дуба коня привязав Бля! Чуються

Місяцю Мій

Що за біда, що на неї найшло? Як же не жити всьому, щр було... Розлучені руки і кінчики вій... Місяцю мій, місяцю мій... Що за біда та й зайшла за поріг, Вкрала вогонь і поклала

Он Хотел

Мы все забыли о том, кем были И за что получили эту жизнь... Он хотел, чтоб мы любили, Но мы любим лишь себя всё равно. Как же глупо, слепо верить, Что сами распахнуться в счастье

А Я Зову Тебя

Я так люблю и ненавижу тебя И этот дождь напоминает всегда Твои глаза, твой голос и твою печаль А между нами есть какая-то грань А я зову тебя во тьме ночной Откликнись, где ты, что