Postcards
Face me, are you tired of living?
Replace, she was so unforgiving
And I’m so frustrated, so dilated
And she’s telling me I’ve wasted my time
And I’m running back like, just to face the facts right
To tell me your voice takes me through the night
Your smile and your memory
Simply eases me to sleep
In my ear while the whispering
Melts my heart on every beat
Still you’re singing lullabies and postcards to this place
And we’re asking for so much more
Now you’re bringing smiles and laughter to this face
While bad memories are in pieces on the floor
Face me, are you tired of living?
Replace, she was so unforgiving
And I’m so frustrated, so dilated
And she’s telling me I’ve wasted my time
And I’m running back like, just to face the facts right
To tell me your voice takes me through the night
Time past, heal this broken heart
Pulled away that sellotape
Take your time, ‘cos I won’t mind
I doubt if I even know that I’m awake
And still you’re singing lullabies and postcards to this place
And we’re asking for so much more
Now you’re bringing smiles and laughter to this face
While bad memories are in pieces on the floor
Похожие новости.
Псевдоблюз
Зажурена пані сидить на дивані. Я до неї говорю словами-віршами, А вона лишень дивиться вдалеч так гірко. Сидимо під вікном і шукаємо снів, Я про них ще колись-то напишу пісні, Але поки що сумно, лиш
Калина-малина
Калино-малино, Чом не процвітаєш? Молода дівчина, Чом стоїш-думаєш? Ой, стою, думаю Та й думати буду, Я ж тебе, козаче, Повік не забуду. Їхав повз, проходив поруч, Два кроки вбік, рух праворуч, Продирався крізь біль, ненависть, гнів, Я б здійнявся в повітря
Новые Легионы
Мы видим женщин ступающих смело Смело уступом вперёд Их станки победят, они знают Они знают, их время придёт Они несут тяжелые щиты из свинца Проходя под ударами молний И в каждой из них словно в медленном
Дорогим Батькам
Матусю рідна, Вам вклоняюся до ніг І кожний пальчик рук натомлених цілую. Благаю в Бога Вам здоров’я, многа літ! А про розулку довгу як жалкую. Життя закинуло мене чужину, А ви чекати дома залишились. За вас
Зойка
1. Написала Зойка мне письмо, А в письме два слова: "Не скучай…" Мы расстались с ней еще весной, А теперь февраль пора встречать. И пускай не ходят поезда В наш забытый богом уголок, Разве же тебя