Крода — З-за Обрію
...Ой, як було з-за обрію
Випливали княжі човни:
Ратників сотні - чисельна дружина
Із Києва на Візантію рушили...
Блистіли мечі та штандарти Перуна -
Стихали Дніпровські пороги!
Стрімко летіли човни Святослава -
Несли ж їх бо внуки Стрибожі!
Без бою здалися христові паскуди,
Побачивши щит із Свастям...
Час пройшов та підлотою взяли:
Помер Князь й Русь укрилась нещастям...
Топили в крові, ґвалтували - хрестили;
Вільних Росів рабами зробили.
На Землі Прабатьків вже нові хазяї;
На Священних Місцях смердять церкви...
Чому ж не знали?! Не зруйнували,
Вщент не громили, Царград не спалили?!
Ой, як би то знали - не чекали б:
Сповна б заплатили - Русь би не зганьбили!
Гей, Святославе! Де ж твоя могила?!
Де тая сила? Смерть вже Русь скосила!
Вставай, Князь Могутній! Військо чекає!
Веди нас, Княже! У похід вирушаймо!
Хай рухнуть хрести, бо ми знищимо брехню!
Розтрощимо отруту христа гнівом Перуна!
Вирвемо з коренем жало
З тіла Роду прадавніми рунами!
Хай знову на нашій Священній Землі
Слава справжнім Героям лунає;
Хай Вільний та Чесний Руський Нарід
Серцем чистим Віру Батьків пригадає!..
Похожие новости.
Hanging On The Telephone
[Originally by The Nerves, Blondie] I'm in the phone booth, it's the one across the hall If you don't answer, I'll just ring it off the wall I know he's there, but I
Вона
Вона мріяла бути трохи більше, Трохи більше, ніж пусте, Вона брала твій подих, тільки подих, Тільки згадку на стіні. Подзвонила,запитала, Не почула,записала знову Закрутило вихрем , зачепило краєм, Затягнуло серед, розірвало на шматки. Змінила все через, через силу, Через
Пліч-о-пліч
Пліч-о-пліч, ніч в рукав, Сон замовляє коктейль із трав, Гребінцем розчесав смогів міста чуб. Дожени жадану, Вітер втомився, не рве струну, Вже йому одному латаття лата труну. Коні пили чорний узвар, хрумкали лободу, Летить ворон з чужих
Livin’ Part Of Life
I woke up early this mornin’ An’ I’m already runnin’ late There's a list of things long as my arm I won't get dont today Is it Tuesday? Is it Wednesday? They’re runnin’ into each
На Колени Поставлю
Как же я была наивна и открыта, Без остатка всю любовь тебе дала, И в ладонях согревала обещания, Боль обиды сквозь года перенесла. Ты красивыми, жестокими словами Мое сердце только плакать научил. Я тебе не верю