Лють Вовча
...Крізь скрегіт мечів
Та плями ворожої крові;
Крізь полум’я бою
Та поранених стогін -
Скинь примару, зупинись!
Бо ти вже мертвий, воїн!..
Отямся й зброю опусти
Стомленою рукою;
Озирнись! -
Валькірії вже за тобою!
А поле вкривають ворожі трупи,
Налякані очі їх - воронам їжа.
Чуєш? - ріг гуде... тебе зве!
Й тиша... тиша...
Не б’ється твоє серце,
Бо крові в жилах не лишилось...
Бліде обличчя...
Але життя посмерті не спинилось!
Ти міст пройшов й відкрились брами
До залу зі списів та щитів...
Своєю зброєю ти зміцниш його стіни
До дня важливішої з битв.
Дивись! - встають з-за лав могутні вої
Та келихи свої підносять вгору...
Ось - пращури твої тебе впізнали.
Ось - Одноокий зве до свого столу.
Запрошують зайняти своє місце,
Бо честь тобі була за життя дорожче.
Ходи до них, хоробрий білий Воїн!
(Дух - сталь, міць - полум’я, лють - вовча).
Похожие новости.
Дым
Светлая память останется лишь на словах, Дух суеты истребит эту чудную блажь. Вестник утраты - Пульс тишины Станет бессонницей душ В час полной луны. Чистого сердца по случаю не обрести.
Ходить Гарбуз По Городу
Ходить гарбуз по городу, питається свого роду: - Ой чи живі, чи здорові всі родичі гарбузові? Обізвалась жовта диня, гарбузова господиня: Іще живі, ще здорові всі родичі гарбузові. Гарбуз-гарбузище - довжелезні вусища, Гарбуз-гарбузяка - чуб стирчить як гілляка, По городу
Там В Горах Карпатах
Там в горах Карпатах там Лемко иде Він гарду Лемкыню за руку веде Там пташкы сьпівают Весело все у-ха-ха-ха Голос сопівкы там чути што дня Село меж горами в нім Лемко жыє З горы быстра ричка
Мой Конь
Уходили мы из Крыма Среди дыма и огня; Я с кормы все время мимо В своего стрелял коня. А он плыл, изнемогая, За высокою кормой, Все не веря, все не зная, Что прощается со мной. Припев Мой друг, мой
Спрячем Слезы От Посторонних
Время движется под музыку в ритме танго Шаг вперед, шаг назад. То прыжок, то зигзаг Падай рядышком со мной, мой падший ангел Не смотри в небеса, посмотри мне в глаза В их глубине немой