Пам’ять У Кров
Пам’ять, що піниться в жилах струмками
Чи рікою тече, чи б’є джерелами -
Шепоче, кричить або грима громами;
Загравами сипле чи рветься Вітрами -
Пам’ять крізь простір; крізь час, що віками
Летить в небуття, - наш ланцюг з прабатьками
Роду зв’язок поміж ними та нами.
Пам’ять у крові! - височиться горами.
В міжгір’ї сивіють тумани:
Тумани-спогади минулих століть...
Прадавньої Віри кургани,
Порослі хвощами та мохами
Укриті роками до верховіть.
Хай рунами зморшки карбують лице,
Волосся знецвітиться блідими льодами:
Честь та кров - понад усе!
Славу на крилах сталевих несе
Дух Героїв, що розірвуть кайдани.
А крони дерев все також листя скидають
Як і сотні років тому - несамовито.
Уламками криги у повінь спливають,
Тануть, але все ще чекають -
Предків обличчя, забуттям оповиті...
Ті ж самі співають пісні
Збентеженими голосами -
Там, де все також Купальські вогні
Палають, мов зорі у височині.
Та сіють вночі нащадкам снами...
Похожие новости.
Снегири
Мне пел-нашептывал начальник из сыскной, Мол, заложи их всех, зачем ты воду мутишь, Скажи, кто в опера стрелял - и ты "сухой," Не то ты сам себе на полную раскрутишь. А в небе синем
The Emptiest Arms in the World
THE EMPTIEST ARMS IN THE WORLD (Merle Haggard) « © '73 Tree Publishing, BMI » I only call when I've had that one too many And my lonely room goes spinning in a whirl And
The Spirit Of Man
I'm chasing a shadow, I can't see a thing, It's dipping and diving like a bird on the wing, And every time I get near it just seems to slip away; There's a
Дощ
Можливо мені повезло І я знову один Руками я мусив на скло Долати справжні мости Приспів: У місті твоєму скінчились дощі І зараз затоплюють нас Можливо мені повезло І мрію в межі не знайти Чи може скінчилось пальне... А може
На Півночі Вноч
На півночі вночі, де вітер сніг колише, Приходила пора зеленої пори. На півночі вночі стояла дивна тиша, По якій на білих лижах їхати Приспів: Я знаю, що буде коли настане зима Сніг ляже і всюди будуть