Tier

Laufen, laufen, laufen -
immer wieder hin und her.
Stumm und voller Ungeduld,
die f?r immer brennen wird.

Wie ein Tier in einem K?fig,
nach vorne und zur?ck,
voller Hass und Verachtung,
auf sich und diese Welt.

Durch die Gitter kann man all die fetten Sieger sehen,
wie sie dauernd bl?de Witze machen und lachend vor?bergehen.

Mit den H?nden an den Gitterst?ben,
wie 'ne Spinne an ihrem Netz.
Ein Feigling wirft einen dicken Stein,
der an der Wand zerfetzt.

In freier Wildbahn h?tte man leichtes Spiel,
ein Sprung und alles w?re klar.
Doch der Wunsch auf Rache bleibt unerf?llt
und man nimmt ihn mit ins Grab.

Niemand sperrt die Gitter auf,
sie stecken fest im Kopf.
Die Schl?ssel passen lang nicht mehr
auf das alte Schloss.

Und drau?en vor dem K?fig kann man die Sieger sehen,
wie sie gelangweilt durch die Gegend stieren und vor?bergehen

Похожие новости.

Перлина Монмартра

Перлина Монмартра закинена в хащі готелів Моя Рекам'є ти нещадна мов кат Ти над томом сльозливим ридала в готелі І вставала дивитись крізь шибу тремка Мов сувора любов залишалась самою надовго Без пісень трубадурів у

Когда Хоронят Молодых

Чей-то час уже пробит, чей-то - с минуты на минуту. Иногда не знаешь: проживёшь ли хоть сутки, Умрёшь в мучительных стонах или избежишь муки, Не нарушая законы, или оденут браслеты на руки? Каждый год

Як Мене Звати

Гарні речі не стануть дещо зайвими пізно повертатись додому пішки тільки (...) у голові мелодія незрозуміла на вулиці зимно мені вже й так пізно все рівно як я дістанусь до дому в цей час Приспів: Але тобі вкрай не

Вихідний

З ранку прокинувся, знову до школи Каторга ця не мине вже ніколи Уроки зробив, повечеряв і спати Батьки не пускають допізна гуляти Мені так хочеться на все забити Мені так хочеться нічого не робити До обіду

Звездочет

Небо усеяно звёздами яркими, Калейдоскоп из небесных светил, Взор устремляет с неистовой жадностью, В карту небес ночной господин. Ночь напролёт наблюдает он с трепетом, Каждую знает и помнит в лицо, Их называет ночными принцессами, Краше всех женщин