Мак Цвіте (Частина IІ)

І степ востаннє над рікою
Ординець міряв головою...
Все ближче коні, лиця злі,
Схрестились, скрегнули шаблі,
Переплелися іскри з кров’ю,
І знову криком Придніпров’я
Прошив у жасі людолов.
Та біснувалась криця знов,
Шипіла кров, шипіла піна.
Козак вимощував долину
Чужинським трупом, як умів,
Як вчився в Січі і в братів
На славнім Доні у поході.
Ординців б’є козак вже в броді.
Бере ординців переляк:
- То це шайтан!
Це не козак!
Козак всміхнувся в довгі вуса:
- З шайтанами не вперше б’юся.
Узнали, що таке козак,
Якого люди кличуть: Мак. -
І знову зброя у двобої
Дзвенить над збитою водою,
І квасить нелюдів ріка, -
Не ломить сила козака.

Та от надходить чорна зрада:
Дрантя, попихач скрався ззаду,
Він чином - кат, душею - гад.
Увесь продався за дукат.
Тихцем підвів іуда зброю,
Озвався постріл над рікою,
І на коня схиливсь козак.
- Пропав козак! Загинув Мак! -
Ординці кинулись до нього.
Козак на них поглянув строго:
- Ні, не загинув я, кати,
Поміж людьми мені цвісти! -
Кати підводять вгору зброю:
- Твій цвіт, життя вже за тобою,
Козаче, зробимо отак:
Шаблями скришимо на мак -
Ординці воїна скришили,
На землю впало тіло біле,
І, наче зерно, проросло,
А влітку маком зацвіло...

Давно ординців і іуду
В моїм краю забули люди,
Бо їхній слід - страшний укіс
Травою мертвою поріс.
А мак цвіте віки в роздоллі -
В косі дівочій і у полі.
А мак цвіте!

Похожие новости.

Cотни брызг рвутся в небо Мелкой росой на щеке Разобью об скалы волны Мне не жалко уже Лишь, когда я смотрю в эту бездну, Я чувствую СТРАХ, чувствую Страх, что все мы лишь капли

I've been looking at you wondering if you even got What it takes inna no you take me easy Left right, left right, left right, focus pon me Left right, left right, left

Незаметно лето улетает И похоже свечи догорают Потихоньку осень наступает Остановить её Не под силу никому на свете Только дождь за все, за все в ответе Он тебя разбудит на рассвете Потому что в жизни так бывает Кажется

Nic nie zobaczysz, powieki to koniec poczatku mojej duszy..o,o,o... Nic nie poczujesz, choc dotkniesz mnie,to jest tylko zwykla skora,o,o,o... .nie wiesz nic.. Leze,choc moge isc i ufam swemu spojrzeeeeniu. Nie dbam tu o niiic.. ..i juz nie

(В.Добрынин/А.Юрьев) 1. Белая черемуха душистая Щедро зацвела в моем краю. Только не могу никак решиться я, Не могу раскрыть любовь свою... Я иду тропинкою извилистой, И встают деревья на пути, Птицы о тебе поют заливисто, Обещают мне тебя