Амнистия

1. Как откроют врата для нас -
И опять перехлест дорог.
Мы последний отбойник, пас,
Под амнистией мы, корешок.
Эй, начальничек, не томи,
А скажи, где маманя ждет.
На, возьми у меня взаймы,
Я богатенький и не жмот.

2. Наплевать, что ушла жена,
Главно, чтоб не ушли долги.
Мама, ты у меня одна,
Вот такие-то пироги.
Слышишь, мама,
Не плачь, постой,
Я устал от рисковых дам,
Я сроднился навек с тобой,
Мой заснеженный Магадан.
Слышишь, мама.

3. Так что, старая, извини,
Не поеду с тобой в Москву.
Слишком много там толкотни,
Да и мне, впрочем, ни к чему.
Вот что я те скажу: "Езжай,
Поклонись от меня дядьям
И халупу нашу продай,
Возвращайся ко мне, слышишь, мам".

4. Ну, пошел на последний день
Во владенья родных границ.
Ну-ка сбацай мне Сень, а Сень,
Песню про перелетных птиц.
Эй, наяривай, пой, седой,
Чтоб слеза прошибала штык.
Я ж теперь на всю жизнь блатной.
Эх амнистия! Пой, старик.

Похожие новости.

(музика & слова Чура) Як виходило сонце Із-за лісу, з-за гір, На війноньку збирався Молодий богатир. Батько рідного сина Тай заговорювали, Аби вістря лихії Його тіло минали: Там на морі Окияні синьому, Там на острові Буяні дуб стоїть! Під корінням слово

А Пашка душі, А Пашка душі Ловив з подорожніх. Він став юродивим, во ім’я Боже. Взивала гітара І плакали струни, А люди все гнали майбутнє в минуле. Вони б зупинились, вони б послухали, Та будня часики у скроні

Ти давно вже словам Просто так не повіриш, Ти вже знаєш на смак Розставання і біль, Тільки цих почуттів Ти нічим не заміниш, Просто скажи собі... Ти, напевно, також Не умієш прощати, Не знаходиш слова Аби просто піти, І боїшся, коли

Не я, не я — немного проблем Не я, не я — на руки и в плен Не я, не я — стрелять из-за угла Не я, не я — открыла дверь и

Чарівними рухами Казковими звуками Він вабив нестримно Пручалась даремно Воно захопило Воно засліпило Хотіла, як краще, А вийшло, як завжди. Не вини мене у цьому Розчинилась я у ньому Закохалась, загубилась, В його серці я втопилась Не вини мене у цьому Розчинилась я