Територія
Це моя територія, це моя історія,
Мого життя теорія, світ живу в якому я.
Моя територія - чужа фобія,
Світ живу в якому я.
Якщо хтось запитається: де моя домівка,
Де те місце з якого звук життя мого лунає.
Відповідь проста буде без жодного пафосу:
Сірі вулиці і люди, що на них тримаються.
Це мій світ і це моя територія,
Теги на стінах, вбитих утопією,
Від тих думок, які над нами фанфарами,
Люди вже дуріють і стають примарами.
Світ краси, хвилі в асфальтному морі,
Нещирість андерграундів, в повітрі полі.
Це з надій надія і веселий смуток.
Він не створений для того, щоб на силу потягнути.
Бо хіба ж там є правда, де покровом тіні?
Хіба не там давно блукають два прошарки чорно-білі.
Я не дам заплямувати, свою територію,
Рідну цінувати кожен має історію.
Бо це моя територія, це моя історія,
Мого життя теорія, світ живу в якому я.
Моя територія - чужа фобія,
Світ живу в якому я.
Це мій світ, побудований з яскравих бітів.
Мій світ, у якому вже нема сірих днів.
Моя територія без краю і кордонів.
Мій світ: старих цінностей і нових законів.
Тут не треба мільйонів, багатства і слави,
Можна жити в цьому світі в межах рідної держави
У моєї справи, є лиш одна мета, одна мрія:
Дати тим, хто любить чути те, що я умію.
І кожен, хто розуміє про що йдеться мова,
Той потрапить у цей світ неодноразово,
Необов’язково, робити з себе крутого.
Не потрібно оманювати себе самого.
Цей світ створений для того, щоб прокласти дорогу до мрій,
Зрозумій, в цьому світі ти свій,
Тебе ніхто не осудить, тобі ніхто не завадить.
І у цьому світі, тебе нема кому зрадить.
Бо це моя територія, це моя історія,
Мого життя теорія, світ живу в якому я.
Моя територія - чужа фобія,
Світ живу в якому я.
Кожен хто хоч раз відчув смак цього життя,
Він не забуде його, не втратить цього відчуття,
Бо це не можна пояснити, не можна описати:
Зліт, впав, політ - піднявся, щоб знову злітати.
Бачили не однократно крізь долоні,
Як люди перебували самі у собі у полоні,
Як перепонів світ перекривав погляд їх
І як вдавалось знов і знов здійнятись їм у політ.
Тому що кожен, хто знає, що для нас означає цей світ,
Той не кидає і його не зупиняє сто бід
Ким би не був ти, що не шукав би,
Чи став би тим ким є ти зараз, коли б знав ти,
Куди йти і де повернути, радій життю і слухай те, що ти хочеш чути.
Життя гартують життєві ситуації, бо життя - це destruction,
А destruction - це руйнація!
Destruction - це руйнація?
Destruction - це руйнація!
Невже destruction - це руйнація!
Destruction - це руйнація!
І це моя територія, це моя історія,
Мого життя теорія, світ живу в якому я.
Моя територія - чужа фобія,
Світ живу в якому я.
Похожие новости.
Вже Cонце Низенько
Вже сонце низенько, Вже вечір близенько. Спішу я до тебе, Ти ж моє серденько. Спішу я до тебе, Ти ж моє серденько. Спішу я до тебе, Ще й до твеї хати. Як ти мене впустиш, Щоб не чула мати? Як
Случай
Мне в ресторане вечером вчера Сказали с юморком и с этикетом, Мол киснет водка, выдохлась икра И что у них учёный по ракетам. И, многих помня с водкой пополам, Не разобрав, что плещется в
Старая Армия
Старая армия, Мы воевали за честь и правду. Нас растил В сырости Подвальных стен коммунхоз. С папироской взасос Ночью и днём Мы стоим в полный рост Под шквальным огнём. Старый друг мой окоп В полный профиль отрыл - Снайпер снял
Вкус Вишнёвой Смолы
Невесомый туман над садами поплыл. Я сбежал из Москвы – от её лицедейства. Удивительный вкус – вкус вишнёвой смолы Возвращает меня в босоногое детство. Черноглазый пацан мне помашет рукой, Приглашая меня на заре порыбачить И картошки
Сонце
За високі гори сонце відлітало Билося крильцями у небесну даль, Я ж його так довго-довго проводжала Мабуть серце знало, що прийде печаль. Приспів: Мамо, де ж те сонце, щоб спалило біль мій, Щоб зігріло душу, навіть