Забарилась

Я знов тиняюся по вулицях, по неохайних, по нечистих,
придивляюсь, прислухаюсь, щось незвичайно-особливе для себе шукаю,
а будень свій ритм об асфальт вибиває, всі такі заклопотані, всі кудись поспішають,
по цьому морю бурхливому я мов корабель пропливаю,
берег свій виглядаю, до кого чи до чого пристати шукаю.
По знайомих місцях вкотре знову блукаю,
мрії п’янкі у думках плекаю і більш нінащо, нінащо не зважаю.

Приспів:
Осінь, зима, літо, весна,
десь забарилась радість моя.
Осінь, зима, літо, весна,
десь забарилась радість моя.

Таких історій ви мабуть сотні знаєте, про те як хтось, кудись, за чимось блукає, скільки паперу списано, скільки слів сказано, всі пісні заспівані і диски золоті отримані,
та у морі банальності я не втоплюся, а до аргументації простої та переконливої вдаюся, бо це лиш про мене, це моє життя, це мої турботи і мої почуття,
це справжнє я знаю, я це відчуваю, мрії п’янкі це не мильні бульки,
в них немає місця зрадливим очам, в них не має місця фальшивим словам.
Всі ці вибрики дикі і розфарбовані пшики ми лишаємо поціновувачам неосяжної пихи,
ми на вірній дорозі, лиш питання часу стоїть перед нами,
ви побажайте успіху нам.

Приспів (2)

Похожие новости.

По статистике в России на сотню девчонок девяносто восемь пацанов, из которых десять наркоманов, а из этих десяти восемь даже не доживут до тридцати коли быть откровенным, то слова теряют цену, время не лечит, а

Ты извини, Я не оглянусь Не посмотрю тебе в глаза В них вечный вопрос Я его так боюсь Я так боюсь не вернуться назад И мы делаем шаг Это магия, это гипноз Как сошедший с ума альпинист В сотый

С малолєтства в горах проізрастав, Справєдлівості поняття від пріроди пріняв Довбуш! Для каждого гуцула як батько родний, Для панів любої масті як собака цепний Довбуш! Приспів: Довбуш, пріродний чєловєк! Ім’я його ми не забудем вавєк! Довбуш, пріродна людина, Ім’я його

Жизнь я рисовал с линейкою прямой. Я разрубал узлы и не терял покой. Унизиться боясь, я женщин унижал. И знал я, что так надо и не переживал. Но звери дикие мне в душу ворвались. И

Мы видим женщин ступающих смело Смело уступом вперёд Их станки победят, они знают Они знают, их время придёт Они несут тяжелые щиты из свинца Проходя под ударами молний И в каждой из них словно в медленном