Забарилась

Я знов тиняюся по вулицях, по неохайних, по нечистих,
придивляюсь, прислухаюсь, щось незвичайно-особливе для себе шукаю,
а будень свій ритм об асфальт вибиває, всі такі заклопотані, всі кудись поспішають,
по цьому морю бурхливому я мов корабель пропливаю,
берег свій виглядаю, до кого чи до чого пристати шукаю.
По знайомих місцях вкотре знову блукаю,
мрії п’янкі у думках плекаю і більш нінащо, нінащо не зважаю.

Приспів:
Осінь, зима, літо, весна,
десь забарилась радість моя.
Осінь, зима, літо, весна,
десь забарилась радість моя.

Таких історій ви мабуть сотні знаєте, про те як хтось, кудись, за чимось блукає, скільки паперу списано, скільки слів сказано, всі пісні заспівані і диски золоті отримані,
та у морі банальності я не втоплюся, а до аргументації простої та переконливої вдаюся, бо це лиш про мене, це моє життя, це мої турботи і мої почуття,
це справжнє я знаю, я це відчуваю, мрії п’янкі це не мильні бульки,
в них немає місця зрадливим очам, в них не має місця фальшивим словам.
Всі ці вибрики дикі і розфарбовані пшики ми лишаємо поціновувачам неосяжної пихи,
ми на вірній дорозі, лиш питання часу стоїть перед нами,
ви побажайте успіху нам.

Приспів (2)

Похожие новости.

If the sun should fall from the skytomorrow If the rain brings the tears to your eye, I would share your sorrow But you must go if you can't take the heat,

Worked all week. Cleaned up, clean cut, and clean shaved. Got the cover off a ’68. I fired it up, and let them horses sing. A little pretty thing. A little tan leg Georgia dream. She’s

Темнота впереди, подожди! Там стеною - закаты багровые, Встречный ветер, косые дожди И дороги, дороги неровные. Там чужие слова, Там дурная молва, Там ненужные встречи случаются, Там сгорела, пожухла трава, И следы не читаются в темноте... Там проверка на прочность

А за морем першим Гамерика з плюшу, А за морем другим Гамерика з терну. Щоб не так гостро цілили в душу Одягни їй дурня броню панцерну. А на дні Гамерик золоті схрони, А ти й

В новой колеснице лет, с необычайной легкостью Пересекая свой несметный возраст, явилась птица. Оперение искрится, будто бы усердно связано тонкими спицами, Питаясь лишь частицами звездного света да росой на рассвете, Пожелав напиться. Скоро покрывалом