Забарилась

Я знов тиняюся по вулицях, по неохайних, по нечистих,
придивляюсь, прислухаюсь, щось незвичайно-особливе для себе шукаю,
а будень свій ритм об асфальт вибиває, всі такі заклопотані, всі кудись поспішають,
по цьому морю бурхливому я мов корабель пропливаю,
берег свій виглядаю, до кого чи до чого пристати шукаю.
По знайомих місцях вкотре знову блукаю,
мрії п’янкі у думках плекаю і більш нінащо, нінащо не зважаю.

Приспів:
Осінь, зима, літо, весна,
десь забарилась радість моя.
Осінь, зима, літо, весна,
десь забарилась радість моя.

Таких історій ви мабуть сотні знаєте, про те як хтось, кудись, за чимось блукає, скільки паперу списано, скільки слів сказано, всі пісні заспівані і диски золоті отримані,
та у морі банальності я не втоплюся, а до аргументації простої та переконливої вдаюся, бо це лиш про мене, це моє життя, це мої турботи і мої почуття,
це справжнє я знаю, я це відчуваю, мрії п’янкі це не мильні бульки,
в них немає місця зрадливим очам, в них не має місця фальшивим словам.
Всі ці вибрики дикі і розфарбовані пшики ми лишаємо поціновувачам неосяжної пихи,
ми на вірній дорозі, лиш питання часу стоїть перед нами,
ви побажайте успіху нам.

Приспів (2)

Похожие новости.

Красками к вечеру день, в баках пусто, Летала, ага. Я не любила, она про любовь рассказала, ага. Ту-ту-ту ту-ту-ту я настроена, Ту-ту-ту ту-ту-ту Просто, как она на-на-на. Карина, Карина, Карина, Карина, Девочка-нимфетка по кличке "Мальвина". Карина, Карина, Карина,

Мамо, вечір догоря, Вигляда тебе роса, Тільки ти, немов зоря, Даленієш в небеса, Даленієш, як за віями сльоза. Ти від лютої зими Затуляла нас крильми, Прихилялася Теплим леготом. Задивлялася білим лебедем, Дивом-казкою За віконечком,- Сива ластівко, Сиве сонечко. Сад вишневий на порі, Повернулись журавлі. А мені,

Сурові тріски, сурові тріски Гіркий дим, Любувала би-м ся, любувала би-м ся Не мам з ким Аки мні Перун* по двох ковалях На зиму Же єден кує другий любує аздиню Так ся любили, так ся кохали Гой-яй-я Аж ся перини

Малюнки виразні не можу роздивитись, Фарби втрачають колір, Важко на душі, втрачаю спокій. Кочуся я з гори, не можу зупинитись, І чую далі буде гірше, ніж коли було нас двоє. Не має значення, що тілом ти

Далека, самотня й далека, у цілому світі одна, Дні й ночі, у студінь і спеку до мене летить вона. Рідна, як пісня з колиски, тиха, як свято волинське, Готова завжди до страждання, до