Забарилась
Я знов тиняюся по вулицях, по неохайних, по нечистих,
придивляюсь, прислухаюсь, щось незвичайно-особливе для себе шукаю,
а будень свій ритм об асфальт вибиває, всі такі заклопотані, всі кудись поспішають,
по цьому морю бурхливому я мов корабель пропливаю,
берег свій виглядаю, до кого чи до чого пристати шукаю.
По знайомих місцях вкотре знову блукаю,
мрії п’янкі у думках плекаю і більш нінащо, нінащо не зважаю.
Приспів:
Осінь, зима, літо, весна,
десь забарилась радість моя.
Осінь, зима, літо, весна,
десь забарилась радість моя.
Таких історій ви мабуть сотні знаєте, про те як хтось, кудись, за чимось блукає, скільки паперу списано, скільки слів сказано, всі пісні заспівані і диски золоті отримані,
та у морі банальності я не втоплюся, а до аргументації простої та переконливої вдаюся, бо це лиш про мене, це моє життя, це мої турботи і мої почуття,
це справжнє я знаю, я це відчуваю, мрії п’янкі це не мильні бульки,
в них немає місця зрадливим очам, в них не має місця фальшивим словам.
Всі ці вибрики дикі і розфарбовані пшики ми лишаємо поціновувачам неосяжної пихи,
ми на вірній дорозі, лиш питання часу стоїть перед нами,
ви побажайте успіху нам.
Приспів (2)
Похожие новости.
Маяк
(на стихи В.Маяковского) Дым табачный воздух выел. Комната - глава в крученыховском аде. Вспомни - за этим окном впервые руки твои исступленно гладил. Сегодня сидим вот, сердце в железе. День еще - выгонишь,
Солдаты Группы «Центр»
Солдат всегда здоров, Солдат на все готов, — И пыль, как из ковров, Мы выбиваем из дорог. И не остановиться, И не сменить ноги, — Сияют наши лица, Сверкают сапоги! По выжженной равнине —
The Moan
Oh boy, I'm alone with the moan Oh boy, I'm alone with the moan Oh boy, I'm alone with the moan It'll do me no wrong Somebody callin' out my Somebody callin' out my Somebody callin'
Время Мое
Я сегодня стал смелей На несколько тысяч лет и дней, Эй, ровней, открой вспышку и щелкни Время моё, которого осталось до весны 9 дней. И может меня воздух такой воздушечный, Яркий, игрушечный мой шар понесет
Unter Falscher Flagge
Nun irrten die halbtoten Hosen von Durst geplagt schon seit Wochen auf den 7 Meeren umher. Orkan und Skorbut hatten die Mannschaft bis ans Ende ihrer Kr?fte gebracht. Dann endlich am 52. Tag ihrer
