Забарилась

Я знов тиняюся по вулицях, по неохайних, по нечистих,
придивляюсь, прислухаюсь, щось незвичайно-особливе для себе шукаю,
а будень свій ритм об асфальт вибиває, всі такі заклопотані, всі кудись поспішають,
по цьому морю бурхливому я мов корабель пропливаю,
берег свій виглядаю, до кого чи до чого пристати шукаю.
По знайомих місцях вкотре знову блукаю,
мрії п’янкі у думках плекаю і більш нінащо, нінащо не зважаю.

Приспів:
Осінь, зима, літо, весна,
десь забарилась радість моя.
Осінь, зима, літо, весна,
десь забарилась радість моя.

Таких історій ви мабуть сотні знаєте, про те як хтось, кудись, за чимось блукає, скільки паперу списано, скільки слів сказано, всі пісні заспівані і диски золоті отримані,
та у морі банальності я не втоплюся, а до аргументації простої та переконливої вдаюся, бо це лиш про мене, це моє життя, це мої турботи і мої почуття,
це справжнє я знаю, я це відчуваю, мрії п’янкі це не мильні бульки,
в них немає місця зрадливим очам, в них не має місця фальшивим словам.
Всі ці вибрики дикі і розфарбовані пшики ми лишаємо поціновувачам неосяжної пихи,
ми на вірній дорозі, лиш питання часу стоїть перед нами,
ви побажайте успіху нам.

Приспів (2)

Похожие новости.

That's right You see this shoes On my feet, Im bout to go, On out that door And you aint stopin N not goin stop it Cuz im sick and tired of motherfucka argue What you think Ima go

Пландыши, пландыши, пландыши, пландыши Пландыши, пландыши, светлого мая привет Я люблю драгс, сортов особо прущих Затонирован в хламину и еще в очках чернющих А тех кто че то хочет, ждет суровая расправа Это Макс и

I just cannot believe That you want me Beg at your door I just cannot believe That you want me Forever more Time and time I tried to make you mine I didn't think it would be

Nie licz? ?e zobacz? zn?w W Twoich oczach dla mnie blask Nie wierz? ?e ust?pisz mi I ?e pierwszy staniesz w drzwiach Zacierasz ?lady po to by Ju? nie wraca? do tych dni Kiedy tylko ja

Були-були на сонце сподівання Та раптом темна хмара надійшла І серце вкрила прохолод чекання І на душі поменшало тепла. Де пахкотіли трави-медоноси Запахло гірко духом полину, Вже соловей не п’є досвітні роси, Не будить в серці ніжності