Як Ми Живемо
Ми до ринку рік за роком
демо невпинним кроком.
І хоч він нам вилазить боком,
але успіхи є теж:
в нас прапор, рідна мова,
наша бідність тимчасова...
І колись нам буде кльово,
як в Анголі й Бангладеш.
Взагалі там, в тім Лаосі,
всі і досі голі й босі,
усе там мають в носі,
крім бананів та у-шу.
А за нас парламент дбає -
годує, і вдягає,
регулярно нас взуває,
навішує лапшу.
Ми щасливі з його планів -
не треба нам бананів.
Он, у Бірмі - всі без штанів.
А що, ми гірші, як вони?
Тут нам випало вродитись...
І тепер нема де дітись.
Отже, мусимо гордитись -
то навіщо нам штани?
Україна - це Європа
(як направо йти від Чопа).
От правда, біля Конотопа
трохи своїх є проблем...
Та як мислити логічно,
в нас усе не так трагічно,
бо ми геополітично
у Європи виграєм!
В нас тут, в центрі, як у раю,
а ті шведи десь там скраю.
І взагалі я сумнів маю,
що там вміють гопака.
Ми хоч бідні, але горді.
Нам не треба їхніх "фордів".
Ми й самі червономорді
від борщу із буряка.
Ось вони живуть там чесно,
духовно, і тілесно...
Ну кому то інтересно -
що не крок - "пардон", "мерсі"!
А в нас тут кожен справу знає -
хтось виносить, хтось ховає,
хтось тікає, хтось лапає -
задоволені усі!
Взагалі, якби не крали,
в нас би люди ніц не мали.
Он, машин понакупляли -
вже й по місті не пройдеш!
Зараз всі вкладають совість
у майно і нерухомість.
А сумління і свідомість -
це для негрів у Бангладеш.
Комуністи вміли красти:
щоб самим з крісел не впасти,
й щоб народу не пропасти -
лиш би вірив в Світлу Путь.
А нові, як ся дорвали,
так все швидко розікрали,
що колись в ЦК не знали,
як пo-справжньому крадуть!
І тепер вони щасливі -
крайні праві, крайні ліві...
Все в Нью-Йорку й Тель-Авіві
поховали і - ку-ку!
І хоч на них немає кари,
та вже плачуть по них нари.
Бо всі вони в Степана Хмари
в блокноті у списку!
Ми знов підем голосувати,
щоб той уряд поміняти.
А я пораду хочу дати,
щоб на бартер їх мінять:
на якусь конкретну справу -
на шкарпетки, нафту, каву...
Ось тоді я за державу
чистий спокій буду мать!
Похожие новости.
Out Of My Mind
Light a candle Lay flowers at the door For those who were left behind And the ones who've gone before But here it comes now Sure as silence follows rain The taste of you upon my
Немереный Путь
С привычной легкостью наперевес Я включаюсь в общий процесс. Запрещающие знаки летят долой: Осторожно, это я начинаю свой Немереный путь, Непреднамеренный путь. Навстречу препятствия, Рождается лес, Все идут по кругу, Каждый чувствует вес, Инспектор по движению — Странный такой: Обеспокоен, как я Направлю
Хэндз Ап
Hands up! Hands up! Hands up! Hands up! На нашем пути много разных перипетий Бывал я в ауте после серьёзного пати С утра летим либо локомотив уже в пути Встречай в твоём городе я
La Degaine De L’homme
Jr O Chrome Vu la capuche et la d?gaine de l'homme Mains dans les poches avec le mous c'est la d?gaine de l'homme Remettre de l'ordre c'est pas facile c'est la d?gaine de
Не Скучай
Композитор - Дмитрий Маликов Слова - Лилия Виноградова Мы – это стрелки, что каждую полночь встречаются, Так ненадолго и неизбежно прощаются. Мысли и чувства на расстоянья умножены, И друг без друга теперь уже точно не