Як Ми Живемо
Ми до ринку рік за роком
демо невпинним кроком.
І хоч він нам вилазить боком,
але успіхи є теж:
в нас прапор, рідна мова,
наша бідність тимчасова...
І колись нам буде кльово,
як в Анголі й Бангладеш.
Взагалі там, в тім Лаосі,
всі і досі голі й босі,
усе там мають в носі,
крім бананів та у-шу.
А за нас парламент дбає -
годує, і вдягає,
регулярно нас взуває,
навішує лапшу.
Ми щасливі з його планів -
не треба нам бананів.
Он, у Бірмі - всі без штанів.
А що, ми гірші, як вони?
Тут нам випало вродитись...
І тепер нема де дітись.
Отже, мусимо гордитись -
то навіщо нам штани?
Україна - це Європа
(як направо йти від Чопа).
От правда, біля Конотопа
трохи своїх є проблем...
Та як мислити логічно,
в нас усе не так трагічно,
бо ми геополітично
у Європи виграєм!
В нас тут, в центрі, як у раю,
а ті шведи десь там скраю.
І взагалі я сумнів маю,
що там вміють гопака.
Ми хоч бідні, але горді.
Нам не треба їхніх "фордів".
Ми й самі червономорді
від борщу із буряка.
Ось вони живуть там чесно,
духовно, і тілесно...
Ну кому то інтересно -
що не крок - "пардон", "мерсі"!
А в нас тут кожен справу знає -
хтось виносить, хтось ховає,
хтось тікає, хтось лапає -
задоволені усі!
Взагалі, якби не крали,
в нас би люди ніц не мали.
Он, машин понакупляли -
вже й по місті не пройдеш!
Зараз всі вкладають совість
у майно і нерухомість.
А сумління і свідомість -
це для негрів у Бангладеш.
Комуністи вміли красти:
щоб самим з крісел не впасти,
й щоб народу не пропасти -
лиш би вірив в Світлу Путь.
А нові, як ся дорвали,
так все швидко розікрали,
що колись в ЦК не знали,
як пo-справжньому крадуть!
І тепер вони щасливі -
крайні праві, крайні ліві...
Все в Нью-Йорку й Тель-Авіві
поховали і - ку-ку!
І хоч на них немає кари,
та вже плачуть по них нари.
Бо всі вони в Степана Хмари
в блокноті у списку!
Ми знов підем голосувати,
щоб той уряд поміняти.
А я пораду хочу дати,
щоб на бартер їх мінять:
на якусь конкретну справу -
на шкарпетки, нафту, каву...
Ось тоді я за державу
чистий спокій буду мать!
Похожие новости.
Намисто
Жовте сонце яскраво нам світить над містом, Я тобі подарую сріблясте намисто, Я блукаю там, де люди, я шукаю де сісти, Я не розмовляю з тобою навмисно. Тихий вітер ледь торкає зелені крони, На даху
What Have We Become
All those years One day changes everything, and Gone and your life and the passion fades away Saving for something That you'll never see in your days Shutting out everything that you need (Looking through distorted
Где Любовь, Там Беда
Я видела ее вчера вдвоем с тобой Я видела ее вчера, я шла домой Боль без ножа, да хороша, как ангел Я такой конечно не была. Я видела ее вчера, сошлись пути Я видела ее
Губки Бантиком
Ой, а кто это такой просыпается? Ой, а чьи это глазки открываются? Ночью прыгал и скакал, Маме спать не давал, А сегодня как ни в чем улыбается… Припев: Губки бантиком, бровки домиком Похож на маленького сонного гномика, А
Чувства
Ключи на стол... Да, она мучить мастер, Играет чувствами: Сказки, ласки, маски... Кидает фразы, сразу мысли вслух, Любит джаз, но ненавидит своих подруг. Не любит дни рождения, шумные компании, Любит быть в центре внимания, как маленькая... Любовные признания,