Як Ми Живемо
Ми до ринку рік за роком
демо невпинним кроком.
І хоч він нам вилазить боком,
але успіхи є теж:
в нас прапор, рідна мова,
наша бідність тимчасова...
І колись нам буде кльово,
як в Анголі й Бангладеш.
Взагалі там, в тім Лаосі,
всі і досі голі й босі,
усе там мають в носі,
крім бананів та у-шу.
А за нас парламент дбає -
годує, і вдягає,
регулярно нас взуває,
навішує лапшу.
Ми щасливі з його планів -
не треба нам бананів.
Он, у Бірмі - всі без штанів.
А що, ми гірші, як вони?
Тут нам випало вродитись...
І тепер нема де дітись.
Отже, мусимо гордитись -
то навіщо нам штани?
Україна - це Європа
(як направо йти від Чопа).
От правда, біля Конотопа
трохи своїх є проблем...
Та як мислити логічно,
в нас усе не так трагічно,
бо ми геополітично
у Європи виграєм!
В нас тут, в центрі, як у раю,
а ті шведи десь там скраю.
І взагалі я сумнів маю,
що там вміють гопака.
Ми хоч бідні, але горді.
Нам не треба їхніх "фордів".
Ми й самі червономорді
від борщу із буряка.
Ось вони живуть там чесно,
духовно, і тілесно...
Ну кому то інтересно -
що не крок - "пардон", "мерсі"!
А в нас тут кожен справу знає -
хтось виносить, хтось ховає,
хтось тікає, хтось лапає -
задоволені усі!
Взагалі, якби не крали,
в нас би люди ніц не мали.
Он, машин понакупляли -
вже й по місті не пройдеш!
Зараз всі вкладають совість
у майно і нерухомість.
А сумління і свідомість -
це для негрів у Бангладеш.
Комуністи вміли красти:
щоб самим з крісел не впасти,
й щоб народу не пропасти -
лиш би вірив в Світлу Путь.
А нові, як ся дорвали,
так все швидко розікрали,
що колись в ЦК не знали,
як пo-справжньому крадуть!
І тепер вони щасливі -
крайні праві, крайні ліві...
Все в Нью-Йорку й Тель-Авіві
поховали і - ку-ку!
І хоч на них немає кари,
та вже плачуть по них нари.
Бо всі вони в Степана Хмари
в блокноті у списку!
Ми знов підем голосувати,
щоб той уряд поміняти.
А я пораду хочу дати,
щоб на бартер їх мінять:
на якусь конкретну справу -
на шкарпетки, нафту, каву...
Ось тоді я за державу
чистий спокій буду мать!
Похожие новости.
Не Колдуй
(муз.К.Лель и И.Крюков, сл. Н.Шемятенкова) 1.Как хочется мне плыть в потоке Весенних дней среди зимы, Забыть обиды и упрёки и помнить Только слово «мы». Без одиночества, печалей, От горьких слёз и лишних слов, И быть всегда с
Моя Неласковая Русь
Комната с окнами во двор Хмурое небо льётся с крыши Утренний дождь пришёл как вор Я его поступь еле слышал День начинается с малой войны Между желаньем поспать и побриться Рядом ворчание сонной жены Что-то должно случиться Я
After 17
Her right hand closed the front porch door Suddenly a child no more All the ribbons all the bows in a box now on her closet floor Anxious for whats to come Afraid to
Зима
Ах, зима ты моя зима И молюсь я на лучик солнца. Шапки снежные на домах, И замёрзла вода в колодце. Но горячим твоим губам Не по чем леденящий холод. Зиму вместе со мной с ума Сводит взгляд
Тримайся Неба
Сідають на долоні замучені птахи Я в твоїм полоні, а ти хотів піти Сідають на долоні замучені птахи Так холодно в полоні, дозволь мені піти Приспів: Тримайся неба, ти маєш крила Тримайся неба, не бійся, милий Тримайся