Небо

Небо опускається,
Світ поволі зменшується,
І кожен намагається голову в пісок...
Ви кричите про це, бо ви бачите це
І відчуваєте це:
Що воно стомилось.

Небо прогинається, на очах міняється,
В серцях не минає цей жалюгідний страх.
Ви кричите про це, бо ви бачите це
І відчуваєте це:
Що воно зірвалось.

Таємничість висоти, забуту в дитинстві,
Раптом стала видною знов.
І шептали мені тихо,
І шептали мені тихі голоси:
Широкий світ - згустки темряви,
Не існує ні вдиху, ані видиху.
Воістину: Ваша Величність - невелична нікому.
І тому ви кричите про це, бо ви бачите це
І відчуваєте це:
Що воно вмирає.
Воно повзе вас давити - світ змінився: небо нижче...
Воно повзе вас давити - світ змінився: небо нижче...
Воно повзе вас давити - світ змінився: небо нижче...
Воно повзе вас давити - небо падає, небо падає...

Похожие новости.

Я растекаюсь как вода, Растворяюсь как тишина, Распадаюсь на куски От безмолвия и тоски. Я сливаюсь в красках дня. Я теряю сама себя И никто не видит меня... Мне не хватает твоих слов, Твоих запахов и шагов. Эти редкие

Я такой же как ты, такой же как я Я не такой как ты, не такой как я Я такой же как ты, такой же как я Я не такой как ты, не

На Янівськім цвинтарі, На стрілецьких могилах, На сплюндрованих плитах Жовто-сині стрічки. І кетяги калини, Неначе кров України, Проросла із могил, Де лежать козаки. Жовтий пломінь свічок, Білий віск на могилах - Затверділі сльозини Стареньких сестер. Що помоляться ревно, За братів своїх милих, За сплюндровану

Там, де пісок мертвих думок Лети моя голубко Там, де життя в ціну сміття Збережи її від болі Я не птах, я не звір Подих чистої роси Ти до рани приклади Воду Місто кісток, мокрий дзвінок Не відчуєш, як

Frisch rasiert und gek?mmt und ein weisses Hemd. Du stehst traurig vor dem Altar und du sagst f?r immer: Ja! Doch du m?chtest sehr gerne fort, weit weg von diesem Schafott! Eng wie Handschellen sitzt dein