Небо

Небо опускається,
Світ поволі зменшується,
І кожен намагається голову в пісок...
Ви кричите про це, бо ви бачите це
І відчуваєте це:
Що воно стомилось.

Небо прогинається, на очах міняється,
В серцях не минає цей жалюгідний страх.
Ви кричите про це, бо ви бачите це
І відчуваєте це:
Що воно зірвалось.

Таємничість висоти, забуту в дитинстві,
Раптом стала видною знов.
І шептали мені тихо,
І шептали мені тихі голоси:
Широкий світ - згустки темряви,
Не існує ні вдиху, ані видиху.
Воістину: Ваша Величність - невелична нікому.
І тому ви кричите про це, бо ви бачите це
І відчуваєте це:
Що воно вмирає.
Воно повзе вас давити - світ змінився: небо нижче...
Воно повзе вас давити - світ змінився: небо нижче...
Воно повзе вас давити - світ змінився: небо нижче...
Воно повзе вас давити - небо падає, небо падає...

Похожие новости.

Як приємно осіннім вечором Увімкнути улюблену музику, Заварити гарячого чаю Та сидіти з цікавою книжкою... Як чудово осіннім вечором Подзвонити коханій дівчині І сказати - давай зустрінемось, Я так скучив за твоєю ніжністю! Вечір осінній - вологий, туманний, Дивний,

А что? Давай посмотрим, как ты летаешь! Всего лишь 5 этажей — потом растаешь. Играла в свою игру, сейчас в мою сыграешь, Ты думала я прощу, а я прощаюсь. В городе N, где нет

Ты мой зимний костёр, уголёк раскалённый, У тебя на плечах звёзды родинок спят. Ты наивный укор дня и ночи влюбленной, Ты мой утренний час, мой горячий закат. Без тебя не могу, без тебя пропадаю, На

Не тревожьте землю птицы, Не ищите ветра в поле. Превратите копья в спицы Я птенцов собой закрою. Спите дети, сны в лукошке Под подушкой тихо спрячу, Щёчки в тёплую ладошку

The Folk Society meet on Thursday nights Clear their throats and put their coughs to flight To sing the dusty cobwebs from the room A repertoire both in and out of tune Don't assume