Небо

Небо опускається,
Світ поволі зменшується,
І кожен намагається голову в пісок...
Ви кричите про це, бо ви бачите це
І відчуваєте це:
Що воно стомилось.

Небо прогинається, на очах міняється,
В серцях не минає цей жалюгідний страх.
Ви кричите про це, бо ви бачите це
І відчуваєте це:
Що воно зірвалось.

Таємничість висоти, забуту в дитинстві,
Раптом стала видною знов.
І шептали мені тихо,
І шептали мені тихі голоси:
Широкий світ - згустки темряви,
Не існує ні вдиху, ані видиху.
Воістину: Ваша Величність - невелична нікому.
І тому ви кричите про це, бо ви бачите це
І відчуваєте це:
Що воно вмирає.
Воно повзе вас давити - світ змінився: небо нижче...
Воно повзе вас давити - світ змінився: небо нижче...
Воно повзе вас давити - світ змінився: небо нижче...
Воно повзе вас давити - небо падає, небо падає...

Похожие новости.

Твоя любовь во мне играет так Что стынет любовь не понимаю как Но до сих пор держу себя в руках Последний вздох, ты свёл меня с ума. Я не могу сказать тебе: "Постой!" Не сложный

Ой у гаю, при Дунаю Соловей щебече. Він же свою всю пташину До гніздечка кличе. Ох-тьох-тьох і тьох-тьох-тьох Соловей щебече. Він свою всю пташину До гніздечка кличе. (весь куплет - 2) Ой у гаю, при Дунаю Там музика грає. Бас

Полем, болем, долиною, Буревієм за тобою! Але серце зів’яле Знов оживає, Знову крила розгортає! Приспів: Там, за лісами, трава некошена, Та й небесами завороже(на) Най золотаве сонце по колу зійде! Я закликала хмарами, зорями! Птахом літала аж до моря! Ой доле,

Я закрию очі мов немовля, хочу в твою казку. В безлічі думок твоє ім’я... Твій чарівний погляд, ясний сміх, Мене підіймають в небо. Відштовхнуся трохи від землі і лечу до тебе – в небо. Приспів: Я

Йой! Хто так ходить біля хати, худобу пуджіє мені Півночи я негоден спати, шкребуть мурахи по спині Відкрив віконце виглідаю, нігде не видко ані душі Сиджу мурдуюсь, час не гаю - на писку