Небо

Небо опускається,
Світ поволі зменшується,
І кожен намагається голову в пісок...
Ви кричите про це, бо ви бачите це
І відчуваєте це:
Що воно стомилось.

Небо прогинається, на очах міняється,
В серцях не минає цей жалюгідний страх.
Ви кричите про це, бо ви бачите це
І відчуваєте це:
Що воно зірвалось.

Таємничість висоти, забуту в дитинстві,
Раптом стала видною знов.
І шептали мені тихо,
І шептали мені тихі голоси:
Широкий світ - згустки темряви,
Не існує ні вдиху, ані видиху.
Воістину: Ваша Величність - невелична нікому.
І тому ви кричите про це, бо ви бачите це
І відчуваєте це:
Що воно вмирає.
Воно повзе вас давити - світ змінився: небо нижче...
Воно повзе вас давити - світ змінився: небо нижче...
Воно повзе вас давити - світ змінився: небо нижче...
Воно повзе вас давити - небо падає, небо падає...

Похожие новости.

When Alexander met Emma The first day she came to New York Sachs's Cafe in Manhattan Coffee and cigarettes and talk Sun beating down on the East Side Introductions are made in the haze Emma, meet

Словом твоїм я живу лиш одним Навіть не вірю, але чекаю Здари печаль залишилась на жаль Бо я кохаю, бо я кохаю Та коли на землю впаде ніч Знову будем разом віч-на-віч Хочу я, що ти

Были ночи и дни, любовь, суета Пело тело мое и душа Но сказала я – «Стоп. Ни шагу назад». В жизни моей было все не так. Но в сердце остается Только одно желание. Хочешь - возьми,

Останні зникають монети, А над містом блукають комети, Але розказати Йому де ти, Не зможе ніхто Ромео спішить до Джульєти, В Ромео в руках пістолєти, Ромео сказати Джульєті хотів Приспів: Хочеш забути - давай забувай мене,

Гора гора і долина не буду я материна Лем собі за горку зайду Там собі фраіра найду Лем я буду Ваничкова бо Ваничко душа моя Гора гора верх сосновий не вір дівча фраірови Вітер дує