Самотній Ангел

Знов порину в спогади свої,
Знов холодний вітер надворі,
Ти такий далекий та чужий,
Ти самотній ангел, ти не мій.
Крик, з моєго серця рветься крик,
Зник, твій образ знову в мріях зник,
Я не хочу втратити тебе,
Я чогось ненавиджу себе.

Приспів:
Ні, я вже не хочу співчуття,
Знай, що я живу новим життям,
Ти залишивсь у моїй душі,
Ми тепер ніхто, лише чужі.
Так, я хочу щастя і тепла,
В нас любов недовгою була,
І тепер я зовсім не сумна,
Хоч ти один і я також одна.

Сум, ти переслідуєш мене,
Біль, цей біль ніколи не мине,
Ми лишились друзями і все,
Доля нас проти течії несе.
Знай, я не потраплю в твій полон,
Все було раптово, наче сон,
І тепер в обіймах не тримай,
Так! Любов скінчилась - відпускай.

Приспів

Похожие новости.

Чому такий маленький янгол, як ти Закохався в сон й не хоче прокидатись, Вечірнє небо подарувало ласку: Вона, всього лиш мрія – ти сам створив цю казку Ти сам створив цю казку, ти вигадав

If this night should last forever and we'd never have to face What tomorrow would bring Well if time stood still tonight I'd keep holding you tight Throughout eternal flame But this old world's

под новым небом мы едва знакомы разучивая время перемен нечаянных потерь и измены дома и ничего по-прежнему взамен и было слышно, как они смеялись и было чувство разделенных стен но уехали, как если бы остались и ничего

Я слушал дождь. Я думал о тебе. А по стеклу текли, как слезы, струи. Я вспоминал минувшую весну. Твои глаза, слова и поцелуи. Ты говорила, что любовь пройдет. Пройдет как жизнь: с улыбкой грусти мимо. Но,

Небо в синіх зірках серед білого дня І ніхто не чекав вогняного коня. З полинових степів через кілька століть Налетів, захропів і, як фатум, стоїть. Приспів: Вірний мій, рідний мій, коню мій вогняний Ми на святі