Пісня Про Незнищенність Матерій

Забрівши в хащі, закутаний у вітер,
накритий небом і обмотаний піснями,
лежу мов мудрий лис, під папороті квітом,
стигну, і холону, й твердну в білий камінь.

Рослинних рік підноситься зелена повінь,
годин, комет і листя безперервний лопіт.
Заллє мене потоп, розчавить білим сонцем,
тіло стане вуглем, з пісні буде попіл.

Прокотяться, як лава, тисячні століття,
Де ми жили, ростимуть без наймення пальми
І вугіль з наших тіл цвістиме чорним квіттям,
Задзвонять в моє серце джагани в копальні.

Похожие новости.

Мотает судьба пути клубок – По жизни кружу, петляю, но нет у судьбы прямых дорог – я то знаю… Лечу по проселкам и шоссе, порою по встречной полосе – так же как и все… ПРИПЕВ: Перекрестки-перекрестки, черно-белые полоски, тянетесь похоже

Коли війна вривається у двері, Не захистять слова й печатки на папері. Потрібно йти, потрібно брати зброю І право на життя відстояти в горнилі бою... Одна біда пішла на захід, інша прийшла зі сходу. І

Люба наша донечко, Ясне наше сонечко, Гарно усміхнись, Ніжно гріє сонечко, Світить у віконечко. Пригадай колись, Як тобі, малесенькій, Косички зранесенька Мама заплітала. Фартушок чистесенький, Комірчик білесенький - В школу виряджала. А татусь щораночку Готував сніданочки - В школу ми ішли. Там - бо ти

Непроглядная ночка осенняя Выплывает со мной из забвения, То ли жизнь начинается заново, То ли плачут невесты Иванова. Всё забуду, что помнил я смолоду, И бреду я по первому холоду, По дороге туман завивается, Видишь, мама, твой

Сорока-ворона кашу варила, Сорока-ворона діток кормила. Першому дала, другому дала, а третього, найменшого з хати прогнала... Нащо нам в хаті такеє ледащо вічно у небо очі таращить, ніхто не знає де він пропадає, нехай іде шукати, що