Мій Оберіг

Стежини, квіти-чебреці
Мене зовуть у Грабівці,
В моє дитинство, у село,
Де хороше мені було.

Приспів:
Але із тих юначих літ
Життя пізнав, побачив світ,
Та серцем линув на поріг
В моє село, мій оберіг. (весь куплет - 2)

Тут хата батькова, стара,
Слід материнського тепла,
"Буквар" пожовклий на столі,
Немов морщини на чолі.

Приспів

Похожие новости.

Я героиня одной из тех трех историй, Сюжет которых пережил уже давно ты, Но тебя я не хочу терять. На свет как мотылек опять ты улетаешь, Слова мои всерьёз ты не воспринимаешь, Я пытаюсь уберечь

Як виганяв батька із хати Як плакала мати Тремтіла осінь. Як закривав очі на лихо Та сидів тихо З болем у серці. Як по ночам не мав права спати Хотілось тікати Далеко за обрій. Я не віддам тобі свою

Старе місто, брук блистить під ногами Намистом зірки розкинулись в небі І листя шепоче мені: "Де ідеш, де ідеш?" Я крокую, на рантку з тобою іду Я милуюсь природою, гарно так тут Аж душа із

Хаотичность бытия – это самый грустный фактор Центром мог бы быть и я, но я лишь грош в копилке фактов На руках повисла цепь и в дырке каждого звена Четко выписан рецепт задать

Мой друг удалился оставив меня в тишине Захлопнулась дверь, силуэт растворился во мгле Ушел неожиданно в дальний путь И вряд ли кто сможет его вернуть Теперь суждено нам встретится с ним лишь во сне Я