Мій Оберіг

Стежини, квіти-чебреці
Мене зовуть у Грабівці,
В моє дитинство, у село,
Де хороше мені було.

Приспів:
Але із тих юначих літ
Життя пізнав, побачив світ,
Та серцем линув на поріг
В моє село, мій оберіг. (весь куплет - 2)

Тут хата батькова, стара,
Слід материнського тепла,
"Буквар" пожовклий на столі,
Немов морщини на чолі.

Приспів

Похожие новости.

Я так часто тебе залишаю, Мов стеблинку у полі одну. Знаю добре, мене ти чекаєш, Виглядаєш коли знов прийду. Приспів: Ти пробач, кохана зіронько, пробач. Не тужи за мною, чуєш, і не плач. Я лечу до тебе

На-до-е-ло, ручки опускаются, Надоело, глаза не подымаются, Надоело со стенами беседовать, Надоело по узким тропкам следовать. Пусть все будет так, как было раньше: Эх, гулянья народные, по поводу и без повода, Счастье ветром унесенное не возвернется

Я или тот кто им был, Для тебя в эти дни Смотрит в окно, Видит огни. Как же они далеко В эти дни, как тогда, Где-то едва Свет и вода. Ходят похожие Мимо и сквозь, Это прохожие врозь. Те, кто моложе, Не

На високі полонини Впали чисті роси, Їде поїзд через Київ, В ньому їдуть босі. Приспів: Провідниця постіль носить, Дід навпроти босий-босий, А з вагону так заносить Засвербіло в носі. Лисий бідний, голий, босий, Ніг давно не миє, Їсть банани, гризе сємки, Їде

Була в мене кума – а тепер нема. Забрала куму в’язниця-тюрма. Не знаю, що там та кума наробила, Але добре, що тюрма, а не могила. Я сиджу-тужу, слізоньки рахую, Проклинаю долю-доленьку лихую. Без куми сумую, плачу