Посміхнися

Сльози з очей рікою, сумно мені з тобою,
Мила, любов журбою і затягла грозою,
Але не все так драматично, як здається на початку,
Просто я хотів незвично, але вже не буде гладко.

Ти посміхнися мені коли треба душі
Так відчути тепло посмішки твоєї.
Ти віддайся мені коли тіло в вогні
І коли нас обох бажання манить.

О ні, ні, ні не треба, не проживу без тебе.
Тільки в тобі потреба, хочеш я все для тебе
Але в тебе є інші, з ними також непогано,
Трохи знизу, трохи зверху, а потім знову інші плани.

Ти посміхнися мені коли треба душі
Так відчути тепло посмішки твоєї.
Ти віддайся мені коли тіло в вогні
І коли нас обох бажання манить.

Ти посміхнися мені коли треба душі
Так відчути тепло посмішки твоєї.
Ти віддайся мені коли тіло в вогні
І коли нас обох бажання манить.

Похожие новости.

Для Не

Бачу не в сні образ її, Відчуваю уста - і все більше кохаю її... Яскраві дні вже чомусь не такі: Стало темним проміння І сонця, щось, не видно мені. Камінь сіріє, обрис темніє... Приспів: Я хотів пройти

Любила

Кружила, так кружила, что юлой голова Защемила, так защемила, что сама не своя Отболела, так отболела, что жара не жара Осень быстрым ветром успела всё снести без следа. Припев: Любила – но не смогла, Любила, не

Патриот

Музыка - В.Холстинин Слова - М.Пушкина Духи далеких гор Мчатся во весь опор, В огне твой край Молятся на Восток, Режут людей, как скот, И рвутся в рай... А у нас за душой - Небес простор И вечный

Ще НВУ

Ми будували комунізм, але в нас не вийшло, Вмерли коні, залишилося червоне дишло, Бабу будували з величезним мечом, А прожектор перестройки хтось побив кірпічом. Приспів: Ми звикли, що Дніпро ревучий реве, А ненька Україна ще не

Загублені Слова

Краплями дощу заплаче небо восени і трави скошені. Лише мій голос ти почуй, моє запрошення, Згадай пісні, що я співав, для тебе навесні. Подих мій відчуй в падінні листя на траву. У кроках осені