Посміхнися

Сльози з очей рікою, сумно мені з тобою,
Мила, любов журбою і затягла грозою,
Але не все так драматично, як здається на початку,
Просто я хотів незвично, але вже не буде гладко.

Ти посміхнися мені коли треба душі
Так відчути тепло посмішки твоєї.
Ти віддайся мені коли тіло в вогні
І коли нас обох бажання манить.

О ні, ні, ні не треба, не проживу без тебе.
Тільки в тобі потреба, хочеш я все для тебе
Але в тебе є інші, з ними також непогано,
Трохи знизу, трохи зверху, а потім знову інші плани.

Ти посміхнися мені коли треба душі
Так відчути тепло посмішки твоєї.
Ти віддайся мені коли тіло в вогні
І коли нас обох бажання манить.

Ти посміхнися мені коли треба душі
Так відчути тепло посмішки твоєї.
Ти віддайся мені коли тіло в вогні
І коли нас обох бажання манить.

Похожие новости.

Побутова Романтика

Коли я на тебе дивлюсь, я хвилююсь і червонію. Ти зачаровуєш красою, від якої я німію. Я не знаю що сказати, тому кажу різні дурниці, Я боюсь тебе обняти, бо таке мені лише

Василькова Повінь

Як пахне степ! - і гірко і медово, Лежить в обіймах дивної краси. Мої надії - зорі світанкові Упали в трави краплями роси. Приспів: Середина літа... В васильковій повені, Сонцем-медом поєні, ген степи пливуть. Ой, тієї повені

Slow Burn

Here shall we live in this terrible town Where the price for our eyes shall squeeze them tight like a fist And the walls shall have eyes And the doors shall have ears But

Алло

Верю, помню, понимаю, Только ты давай не грусти, Ну, просто так не возможно, Годы потеряю, а потом ты скажешь – прости, У нас и так очень сложно. Все ты понимаешь, я не перестану любить И поздно

Сто Бессонных Ночей

вёзды тихо падали в траву И сгорали в ней как свечи Почему же я тебя зову Наяву и во сне Оказалось, эту боль Даже время не лечит Помоги мне воскресить любовь Возвращайся ко мне В лабиринте дождей у