Вчора

Догорають в саду, догорають в саду маргаритки,
Осінь казку несе, осінь казку несе на крилі.
Я так хочу тебе, я так хочу тебе знов любити,
Але пізно мені, але пізно мені в королі.
Двадцять років твоїх, двадцять років твоїх, як світанок,
Сорок років моїх, сорок років моїх — сад пісень.
Ти ще можеш кохати, ще можеш кохати безтямно,
Я ж ніколи не зможу забути вчорашній наш день.

Приспів:
Вчора, вчора, вчора — в небо любов пішла.
Вчора, вчора, вчора — ти ще моєю була.
Вчора, вчора, вчора - ми обнімались крильми,
Вчора, вчора, вчора — навік розлучалися ми.

Відцвіли вже мої, відцвіли вже мої маргаритки
У чужім королівськім, чужім королівськім саду.
Я повинен тебе, я повинен тебе розлюбити
Чи на щастя моє, чи на радість чужу, чи біду.
Я не буду тебе, я не буду тебе пам'ятати
Кращу пісню свою, кращу пісню свою із пісень
Тільки фото твоє, тільки фото твоє цілувати
Буду я кожен день, буду я кожен день, кожен день.

Приспів:

Похожие новости.

I see you everywhere, I see your eyes, I touch your hair, You took me on a highway to the stars, and left me halfway there; I hold you in my dreams,

В одном из домов, там где кофе и сигарета Те, кто придут узнать что нас нет - простят нас за это В этом году такое жаркое лето Там наверху тихо течет раскаленная крыша Окна

Каждый мысленный вдох меня уносит, Приближая к концу пути. В этом мире никто уже не спросит, Что осталось нам впереди. Первый шаг уже сделан, Бесконечность заполняет меня внутри. Я плыву

Cмех, видишь, где-то льется Детской улыбкой он рожден Страх скрался вместе с болью Разбитой коленки и пролитых слез Жаль, что теперь никогда не попасть в этот МИР, попасть-попасть в этот мир, И, я… не могу… попасть

Я обійму тебе за стан або за шию так зручніше мов двоголовий наркоман наша скульптура поколише знов зарипають хвіртки тіні зникнуть в підворітні об стіни задзвенять пляшки підпухнуть промені досвітні врешті я нап"юсь як пес а ти як кицька