Матер

Далека, самотня й далека, у цілому світі одна,
Дні й ночі, у студінь і спеку до мене летить вона.
Рідна, як пісня з колиски, тиха, як свято волинське,
Готова завжди до страждання, до болю, до горя і втрат.
Вона б віддала останнє, терпіла б сама стократ,
Щоб лихо мене минало, щоб доля мене ласкала,
Але у безсонні ночі як ноги і руки гудуть.
Гнітять її сни пророчі про тернем укриту путь,
Що я не така як люди, що щастя мені не буде.
Навколішки в тихій молитві як стредниця і як свята
Благає мене захистити і небо мені приверта.
А потім свої турботи, втоми в вічній роботі,
Розгойдані темні хвилі лягають в самотні сни.
І носять уламки милі, то образ її на них,
Чи тільки страждання безкрає,
Я знаю, любов не вмирає!..

Похожие новости.

Я, блядь, знову загинаюсь від злості Урррр! Арррр! Грррр! Заєбали всі! Заєбало все! Одні вороги навколо, мали бути приятелями Якби не передоз, якби не перегруз. Не перегинай палку. Я стрілятиму з обох сторін Відрізняй мій настрій,

Lost from the start, I might as well be on the moon Much colder than I thought even in the month of June No communication makes ya feel so alone All we need

Буду довго зміст шукати, рівно стільки щоб знайти На вітрилах і плакатах, в тих місцях де була ти Де за хвилину часу не звільнилася від слів І тільки день невчасно в двері позвонив Скільки

I used to be a little bit shy I kept my deepest feelings inside Speaking up to you about my Emotions has always been hard But this just can't wait Tonight I feel a little

Несамовито блювало сонце Шпальтами вчорашніх газет Мертвих мух зміта з підвіконня Розпрямляючи застиглий хребет Розкручені на повну потужність Творчі турбіни нової свідомості На бруківці димляться калюжі Під божевільним сонячним променем Засмічений тамбур життєвого потягу Контролери вимагають квиток Відкидаючи сумління непотріб Вбираючи