Матер

Далека, самотня й далека, у цілому світі одна,
Дні й ночі, у студінь і спеку до мене летить вона.
Рідна, як пісня з колиски, тиха, як свято волинське,
Готова завжди до страждання, до болю, до горя і втрат.
Вона б віддала останнє, терпіла б сама стократ,
Щоб лихо мене минало, щоб доля мене ласкала,
Але у безсонні ночі як ноги і руки гудуть.
Гнітять її сни пророчі про тернем укриту путь,
Що я не така як люди, що щастя мені не буде.
Навколішки в тихій молитві як стредниця і як свята
Благає мене захистити і небо мені приверта.
А потім свої турботи, втоми в вічній роботі,
Розгойдані темні хвилі лягають в самотні сни.
І носять уламки милі, то образ її на них,
Чи тільки страждання безкрає,
Я знаю, любов не вмирає!..

Похожие новости.

late at night at half past two you turn up the song that's on the air again as loud as you can it's an awfull tune they play but somehow it makes you feel

Вона танцює на могилах Під музику нічної тиші, Коли осінній теплий вітер Високу папороть колише. Вона кружляє серед листя, Понад Землею, вище й вище, Коли над світом сонце сяде, І ніч накриє кладовище. Не пам’ятає, хто і звідки, Не

Где то в городе идет снег Превращаясь на щеках в дождь И не кончится никак век И не сменится никак вождь Я на воле не был сто лет Я забыл как шелестит бриз Птица белая летит

Навряд чи всі слова цього світу Здатні передати почуття, Що в мені ховаються. Часом мені здається, Що ми з тобою – маленькі діти, А хтось дорослий і сильний З нами, маленькими, грається. Я так боюся лишатися З самим

Припев: Кошка, кошка, черный зверь, Мне, пожалуйста, поверь. Я к любимому иду: не накличь беду. Кошка, кошка, нежный зверь, Дай пройти мне в эту дверь, Желтым глазом подмигни, Счастье не спугни. Ты — герой, а я порой Черных боюсь